7 грудня на базі ДЮСШ відбулися міські змагання   "Захисник Вітчизни".
Команда закладу у складі Горбаченка Владислава, Кочеткова Дмитра,Крячка Ростислава,Роженка Нікіти, Євсєєнка Данила, Мірошнікова Єгора,Маковецького Володимира,Цигульського Владислава посіла ІІ місце серед тринадцяти команд.

Суддівська бригада міських змагань "Козацький гарт"

Міський спортивно-оздоровчий, патріотичний фестиваль "Нащадки  козацької слави"
ІІ місце у силовій вправі.

 26 жовтня 2018 року міський спортивно-оздоровчий,патріотичний фестиваль  "Нащадки козацької слави".  ІІІ місце у силовій вправі.

                                      ІІІ місце першості міста з футболу серед 7-9 класів.

                     Збірна команда 5-6 класів. І місце на першості міста з футболу.

День здоров» я в гімназії.

Здоров’я людини – безцінний дар, тому ставитися до свого здоров’я треба бережливо, з турботою та повагою. Саме цій важливій темі було присвячено День здоров’я, який організовано та проведено  8 вересня  2018 року. В програму Дня здоров’я увійшли   вікторини з профілактики шкідливих звичок та спортивні змагання . На  заняттях учні прийшли до висновку: здоров’я, спаплюжене шкідливими звичками, неможливо відновити, а головним провідником людини до здорового способу життя є спорт. Саме спортивні змагання стали доцільним продовженням Дня здоров’я. Учасниками стали учні 1-4 та 5-11 класів.

Весело, із азартом і завзяттям проходили змагання до Дня фізкультури і спорту!

 Всіх учасників змагань об’єднав дух чесного суперництва та відчуття відповідальності за результативність командної гри. Журі було суворе та досвідчене. Але переможених  на святі  не було, адже перемогли ЗДОРОВ’Я та СПОРТ!

План навчального проекту

з медико санітарної допомоги.

Автор проекту :  Тарасенко Тетяна Миколаївна.

Тема навчального проекту: «Застосування заходів і засобів з надання першої допомоги у надзвичайних ситуаціях».

Методичні завдання проекту:  дослідити доцільність застосування заходів і засобів з надання першої домедичної допомоги у надзвичайних ситуаціях.

Проблемне питання проекту: застосування заходів і засобів з надання першої домедичної допомоги у надзвичайних ситуаціях.

Самостійні дослідження учнів: об’єднання  учнів у групи, визначення змісту  пошукової діяльності кожної групи.

Асоціативний кущ:

1 –  соматичні захворювання основних  систем організму

2 -  інфекційні захворювання

3 -  допомога у разі хімічних чи фізичних ушкоджень

4 -  дія йонізуючого випромінювання

5 – перша допомога у разі  харчового отруєння.

Предметно –змістова галузь (інтеграція)

Анатомія –фізіологія-медико-санітарна підготовка-гігієна -ОЗ.

Провідна діяльність учасників проекту - дослідницько – пошукова.

Віковий склад учасників проекту   – 10-11 класи .

Характер координації - безпосередній.

Джерела інформації - робота з літературою та джерелами інформації

(співбесіда з медичними працівниками,заступниками з охорони праці,керівниками штабу ЦЗ)

Зміст інформації - застосування заходів і засобів з надання першої допомоги у надзвичайних ситуаціях.

Анотація проекту – основні теоретичні положення, які вивчають учні, значення практичних досягнень і самостійних досліджень учнів для розкриття навчальної програми.

Тривалість проекту – довготривалий (семестр ).

Програмно – технічне забезпечення проекту – література , Інтернет.

Матеріали на друкованій основі – матеріали з медицини, Інтернет - ресурси, сайти.

Оцінювання діяльності учнів.

1.Анкетування. 

2.Представлення інформації у вигляді порт фоліо.

3.Оцінка результатів проектної діяльності.

Очікувані результати:

-         учні навчаться здобувати інформацію

-           навчаться створювати продукт проекту згідно з критеріями та представляти отриману інформацію у вигляді порт фоліо;

-         вдосконалять навички індивідуальної та групової роботи;

-          отримають досвід аргументації своєї думки, ілюстрування ідей, досліджень, виступів перед аудиторією;

-         сформуються навички  творчо оцінювати результати проектної діяльності та особисті досягнення під час роботи.

Етапи проекту.

  Робота над проектом є творчим, особистісно- значущим для учнів процесом, який передбачає   сім  етапів:

     Анкетування.

Година спілкування.

Аналіз інформації. Вибір способу розв’язання.

      Розробка плану дій.

Дослідження проблеми.

Підготовка до презентації.

     Презентація проекту (захист)  дослідницької роботи учнями.

Підсумок. Оцінювання діяльності.

Метод проектування, в основі якого закла­дено діяльнісно-особистісний підхід, перед­бачає тісний зв'язок навчання та виховання з життям; активізує розвиток самостійності учнів, уміння здобувати інформацію, спіл­куватися, працювати в команді; виявляє зді­бності; дає можливість публічно висловити свою думку та робити висновки.

Конспект  уроку

з предмету Захист Вітчизни (медико санітарна підготовка)

для учнів 11 класу

Тема заняття  : « Види кровотечі, їх класифікація. Перша допомога при внутрішній та зовнішній кровотечах  Техніка накладання кровоспинного джгута і закрутки. Техніка стискання судин для зупинки кровотечі».

Мета : дати початкову теоретичну інформацію про рани, кровотечі, їх класифікацію та методи надання першої допомоги.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Навчальні питання :

1. Перевірка домашнього завдання

2. Види кровотечі, їх класифікація

3. Перша допомога при кровотечах

5. Самостійна пізнавальна діяльність. Техніка накладання пов’язок та кровоспинного джгута

Учні повинні знати : правила та методи надання першої допомоги при пораненнях, кровотечах

Учні повинні уміти: надавати першу долікарську допомогу у випадках  кровотеч

Учні повинні засвоїти : поняття - кровотеча (артеріальна, венозна, капілярна, паренхіматозна), крововилив (зовнішній, внутрішній)

Хід уроку

І. Організація класу.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

ІІІ Вивчення нового матеріалу.

ІV Закріплення.

Знання і навички з надання першої медичної допомоги при різних ушкодженнях необхідні всім, тому що нещасний випадок може відбу­тися в будь-який час і за будь-яких обставин: у будинку, на вироб­ництві, на вулиці, під час заняття спортом тощо. Від того, наскільки правильно і вчасно буде надано першу медичну допомогу потерпі­лим, багато в чому буде залежати їхня подальша доля. У деяких випадках зволікання з наданням медичної допомоги може призвести до смерті потерпілого на місці пригоди. Іноді несвоєчасне, непра­вильне і невміле надання медичної допомоги може стати причиною всякого роду ускладнень чи навіть інвалідності.

Особливе значення має уміння надавати першу медичну допо­могу під час різних аварій і катастроф. У цьому випадку в короткий термін виникають різноманітні масові ураження людей. У перші хви­лини, а іноді й години («фаза ізоляції») у районі катастрофи може не виявитися медичних працівників чи їх буде зовсім недостатньо для надання медичної допомоги всім, хто її потребує. У цих умовах першочергового значення набуває подання першої медичної допомоги в порядку самодопомоги (самому собі) і взаємодопомоги (один одно­му). Чим швидше буде надано першу медичну допомогу, тим імовір­ніший успішний результат. Оптимальним терміном її надання вва­жається 30 хв. з моменту ураження. За даними статистики, при на­данні допомоги в зазначений термін ускладнення виникають у два рази рідше, ніж при наданні допомоги із запізненням. Смертність уражених при ненаданні цього виду допомоги взагалі потроюється. У другій частині посібника наведено правила надання першої медичної допомоги потерпілим при ушкодженнях, що найчастіше зустрічаються як у повсякденному житті, так і при виникненні НС.

Кровотеча. Види кровотеч і способи їхнього зупинення

При всякому пораненні ушкоджуються кровоносні судини, тому воно супроводжується кровотечею. Причини кровотечі — пошкодження цілості кровоносних судин внаслідок механічного або патологічного порушення. Кровотечі бу­вають зовнішні, коли видно місце, звідки тече кров, і внутрішні, коли кров виливається у внутрішні порожнини чи тканини. Кровотеча може бути невеликою і для її зупинення досить накладеної пов'язки, вона також може бути дуже сильною, загрозливою для життя. У цьому випадку необхідно використовувати спеціальні способи зупинення кровотечі, які по­винні бути здійснені негайно.

Залеж­но від виду пошкоджених кровоносних судин кровотечі бувають артеріальні, венозні та капілярні.

Артеріальна кровотеча, що виникає при ушкодженні артерії, пізнається за яскраво-червоним кольором крові, що виштовхується із судини струменем, у вигляді фонтана. Артеріальна кровотеча не­безпечна для життя, тому що за короткий проміжок часу людина може втратити велику кількість крові. Венозна кров має тем­но-червоне забарвлення, витікає з рани безперервно і повільно. При капілярній кровотечі кров виділяється краплями або сочиться з усієї поверхні рани.

Кровотечу необхідно якнайшвидше зупинити. Капілярна кро­вотеча добре зупиняється стисною пов'язкою, перед чим шкіру навколо рани обробляють розчином йоду, спирту, горілки, одеколону. Якщо з рани виступає сторонній предмет, його треба локалізувати і закріпити, для цього необхідно зробити у пов'язці отвір, інакше цей предмет може ще глибше проникнути всередину і викликати ускладнення. Венозну кровотечу теж зупинити не дуже важко. Іноді досить підняти кінцівку, максимально зігнути її в суглобі, обробити шкіру навколо рани, накласти стис­ну пов'язку і забинтувати.

Для зупинення артеріальної кровотечі існує кілька способів.

Пальцеве притискання артерії.

Оскільки кров тече в напрямку від серця, кровотечу можна зупи­нити, притиснувши артерію вище від місця поранення. Найлегше це зробити там, де артерія проходить поблизу кістки чи над нею. На­приклад, якщо рана розташована на передпліччі, артерію можна при­тиснути до плечової кістки з внутрішнього боку плеча, знайти попе­редню її пульсацію. Спочатку потрібно вивчити цей спосіб на собі чи на комусь іншому і знаходити артерію за її пульсацією (мал. 7).

При рані на стегні стегнову артерію знаходять у верхній частині стегна під пахвинною складкою і притискують її кулаком (мал. 8).

При кровотечі з рани, розташованої на шиї, сонну артерію при­тискують на боці поранення нижче від рани, - по можливості, стискають пальцем, після чого набивають великою кількістю марлі, тобто роблять тампонування.. Пульсацію можна знай­ти збоку від трахеї (мал. 9).

      

Мал. 7. Пальцеве притискання артерії    Мал. 8. Пальцеве притискання артерії   Мал. 9. Пальцеве притисканняпри кровотечі з рани передпліччя      при кровотечі з рани на стегні ,   при кровотечі  артерії з рани на шиї

Варто мати на увазі, що притискання артерії до кістки вимагає значних зусиль, і пальці швидко стомлюються. Навіть дуже сильна людина не може цього робити понад 15—20 хв. Місця притиснення артерій показані на мал. 10.

           

Мал. 10. Найзручніші місця (1—12) притискання артерій

Найнадійнішим методом тимчасової зупинки артеріальної кровотечі з по­ранених кінцівок (рук чи ніг) є накладення гумового джгута (трубки) (див. мал. 11). Джгут являє собою гумову трубку чи смуж­ку з гачком на одному кінці і лан­цюжком на іншому. Кінців­ку в місці накладання джгута обгортають марлею, рушником чи іншою ткани­ною, підіймають, джгут розтягують і роблять ним 2—3 оберти навколо кінців­ки. Кінці джгута скріплюють за допомогою ланцюжка з крючком, а в разі їх відсутності — зв'язують (рис. 5.4). Якщо джгут накладено правильно, пульс нижче місця накладання зникає.

Мал. 11. Гумовий джгут               

Тривалість використання джгута обмежується двома годинами, а взимку — однією годиною, у протилежному випадку кінцівка мертвіє. Якщо протягом цього часу немає можливості забезпечити додаткову допомогу, то через 1,5-2,0 години джгут на кілька хвилин відпускають (до почервоніння шкіри), кровотечу при цьому зменшують іншими методами (наприклад, тампоном), а потім знову затягують джгут, трохи відступивши від попереднього місця його накладання.

У разі відсутності джгута накладають закрутку з пояса, рушника, хустки або іншого матеріалу, який не туго зав'язують навколо кінцівки. В петлю встав­ляють палицю і закручують. Для того щоб не пошкодити шкіру, під закрутку необхідно підкласти бинт чи іншу тканину.

Після накладання джгута чи закрутки потерпілого потрібно якомога швид­ше доставити в медичний заклад.

При пораненні кінцівок артеріальну кровотечу зупиняють на­кладенням чи закрученням джгута вище від місця поранення, за мож­ливості ближче до нього. Місця накладення чи закручення джгута показано на мал. 12.

Мал. 12. Накладання джгута: 1) на гомілку; 2) на стегно; 3) на передпліччя;

4) на плече; 5) на плече високо з прикріпленням до тулуба;

6) на стегно високо з прикріпленням до тулуба

Мал. 13. Припинення артеріальної кровотечі закрученням:

а — зав'язування вузла; б — закручування за допомогою палички;

в — закріплення палички

Зупинення кровотечі за допомо­гою закручення.

При наданні само - і - взаємодо­помоги в осередках аварій і катаст­роф навряд чи можна розраховува­ти на наявність кровоспинних джгутів, тому використовують за­кручення. Накладення закручення полягає в тому, що кінцівку вище від місця поранення обв'язують скрученою у вигляді джгута хуст­кою, мотузкою тощо, а потім, про­сунувши в утворене кільце ціпок або якийсь предмет, обертають його доти, поки кінцівка не виявиться перетягнутою, а кровотеча зупинить­ся (мал. 13).

Гумовий джгут беруть за кінці, трохи розтягують, обводять навко­ло кінцівки 2—3 рази, попередньо підклавши під нього тканину, і зак­ріплюють одне з кілець ланцюжка за гачок (мал. 14).

        

Мал. 14. Етапи (а—г) накладення гумового джгута Мал. 15. Використання поясного ременя чи джгута:

а, б, в, г, — етапи накладення поясного ременя як джгута;

д, є — підготовка подвійної петлі заздалегідь

Якщо рана розташована біля ос­нови кінцівки (верхня частина пле­ча чи стегна), джгут накладають у вигляді вісімки: охопивши кінцівку 2—3 обертами джгута, обводять його навколо тулуба і фіксують. Імпрові­зованим джгутом може служити поясний ремінь (мал. 15).

Потерпілого із закрученим джгутом після накладення на рану пов'язки терміново відправляють у лікувальний заклад для остаточного зупинення крово­течі. Варто пам'ятати, що джгут можна трима­ти не більш як 1 — 1,5 год, інакше настане змертвіння тканин. Якщо цей термін минув, а потерпілому не нада­но лікарську допомогу і кровотеча відновила­ся, необхідно знову пе­редавити артерію. Для контролю за терміном, що пройшов після на­кладення джгута, до нього чи під ним прикріпляють записку (бирку) із зазначенням дати, години і хвилини його накладення.

При пораненнях кінцівок можливе тимчасове зупинення крово­течі шляхом максимального згинання кінцівки і фіксації її в цьому положенні. Так, при пораненні гомілки в підколінну ямку кладуть валик, зроблений з вати і марлі, ногу згинають у колінному суглобі до кінця і в такому положенні фіксують ременем, бинтом, рушни­ком, косинкою. Такий самий спосіб використовують при пораненні передпліччя. Руку згинають у ліктьовому суглобі.

При пораненні стегна у верхній його частині, коли джгут накла­сти неможливо, ватно-марлевий валик кладуть у пахвинну ділянку, а стегно максимально притискають до живота і фіксують (мал. 20).

Мал. 16      

Кровотеча з вени пізнається за темно-червоним, вишневим ко­льором крові, що випливає з рани струменем, але повільно, спокійно, без поштовхів. Така кровотеча може бути значною, однак для її зу­пинення, як правило, достатньо накладення пов'язки і надання ушкодженій частині тіла підвищеного положення.

Капілярна кровотеча виникає при ушкодженні дрібних крово­носних судин (капілярів). При такій кровотечі кров тече по всій поверхні рани як з губки. Така кровотеча, як правило, не буває силь­ною і для її зупинення досить накласти звичайну пов'язку. При капілярній кровотечі з рани кінцівки їй слід надати на якийсь час підви­щеного положення. Якщо пов'язка просякає, накласти стисну пов'язку. Для цього, не відкриваючи рани, поверх марлі, якою вона закрита, накласти тугий жмут вати чи хустку і туго забинтувати поранене місце так, щоб цей жмут щільно придавив рану.

Внутрішню кровотечу визначають за раптовою блідістю облич­чя, зблідненням і похолоданням кистей і стоп, за частішанням і ос­лабленням наповнення пульсу. Виникає запаморочення, шум у ву­хах, з'являється холодний піт, потім настає непритомність. Внутріш­ня кровотеча може бути, наприклад, при забитій травмі живота внас­лідок розриву печінки чи селезінки (зовнішні ушкодження можуть бути відсутні). При перших ознаках внутрішньої кровотечі потрібно негайно направити потерпілого в лікувально-профілактичний зак­лад. За можливості на ділянку тіла, де припускається внутрішня кро­вотеча, варто накласти гумовий міхур, пластиковий мішок із льодом або холодною водою.

Закріплення.

Позначте правильні відповіді.

1.Якщо при кровотечі кров  потрапляє на шкіру,то це кровотеча:

А-зовнішня

Б-внутрішня

И-артеріальна

Г-венозна.

2. При артеріальній кровотечі накладають:

А-покривну пов»язку

Б-компресну пов»язку

В-лейкопластир

Г-здавлюючу пов»язку.

3. Кровотечу на артерії  кінцівок можна зупинити:

А-накладанням джгута

Б-накладанням закрутки

В-опусканням кінцівки

Г-накладанням йодової пов»язки.

4. Джгут накладають:

А-при артеріальній кровотечі

Б-при внутрішній кровотечі

В-при венозній кровотечі

Г-при капілярній кровотечі.

Домашнє завдання.

 Дати відповіді на запитання.

1.Які види кровотечі вам відомі.

2.Які способи тимчасової зупинки кровотечі ви знаєте.

   Практика.

 Показати як правильно накласти джгут.

Інфомація з  медико - санітарної підготовки

Конспект  уроку

з предмету Захист Вітчизни (медико санітарна підготовка)

для учнів 11 класу

Тема заняття:

«Поняття про переломи кісток і їх ознаки. Види переломів. Вивихи. Табельні та підручні засоби іммобілізації. Накладання шин  при переломах плеча, передпліччя, стегна, гомілки.  Правила транспортування потерпілих при різноманітних ушкодженнях та пораненнях».

Мета : надати учням початкові теоретичні знання про переломи та вивихи, їх ознаки та надання першої допомоги.

Тип уроку: урок засвоєння нового матеріалу.

Навчальні питання :

1. Поняття про переломи кісток і їх ознаки. Види переломів (10 хв.)

2. Табельні та підручні засоби іммобілізації. Накладання шин (10 хв.)

3. Правила транспортування потерпілих при різноманітних ушкодженнях та пораненнях (5 хв.)

4. Поняття про вивихи. Перша допомога.

5. Самостійна пізнавальна діяльність учнів (10 хв.)

Учні мають знати :

правила та методи надання першої допомоги при переломах, вивихах.

Учні повинні уміти :

надавати першу долікарську допомогу у випадках виникнення перелому, вивиху, травматичного шоку.

Учні повинні засвоїти :

поняття - перелом (відкритий, закритий), вивих, травматичний шок, іммобілізація, транспортування

Хід уроку

І. Організація класу.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

ІІІ Вивчення нового матеріалу.

ІV Закріплення

Унаслідок сильного удару, падіння тощо може статися перелом кісток.

Перелом — це порушення цілісності кістки. Розрізняють закриті переломи, коли не відбувається пошкодження шкіри, та відкриті, коли зламана кістка виходить назовні.

Ознаки: біль постійний чи такий, що виникає в разі навантаження на ушко­джену кінцівку або при обмацуванні місця перелому, неможливість рухів в ушкодженій ділянці, зміна форми частини тіла (кінцівки) в ділянці перелому, крововиливи, ненормальна рухомість кістки в місці перелому. При цьому може мати місце неприродне положення кінцівки чи її викривлення в не­звичному місці.

Загальний стан потерпілого залежить від характеру перелому і може бути досить важким (особливо в разі переломів кісток черепа, таза, стегна тощо), часто підвищується температура тіла.

Слід пам'ятати, що деякі з перелічених ознак іноді можуть бути відсутні. Тому, коли є підозра на перелом, пошкодження слід розцінювати як перелом і надавати потерпілому відповідну допомогу.

Головним завданням надання першої медичної допомоги є забез­печення нерухомості місця перелому, що зменшує біль і запобігає подальшому зсуву уламків.

Допомога полягає в забезпеченні повного спокою пошкодженої частини тіла (кінцівки) та усуненні рухомості уламків кісток у місці перелому. Для цього потрібно іммобілізувати пошкоджену частину тіла, тобто зробити її не­рухомою. Це досягається накладанням утримуючої пов'язки або ще краще — транспортної шини. Стандартні готові шини бувають металеві (дротяні чи з сітки) та дерев'яні. Для транспортної іммобілізації найкраще користуватися готовими стандартними шинами, в разі їх відсутності шини виготовляють самі. їх можна зробити з будь-яких матеріалів або предметів, які можна знайти на місці нещасного випадку — палиці, дошки, дранки, кори дерева, очерету, ціпок, тростина, лижі, парасолька, фанера, лінійка, пучки лозин, соломи тощо. Головна вимога — достатня довжина та міцність шини.

Якщо важко визначити, чи є перелом, — краще накласти шину.

При відкритому переломі кінцівки варто розрізати штанину чи рукав по швах, зупинити кровотечу, накласти на рану пов'язку і по­чати накладення шини.

При закритому переломі шини накладають поверх одягу.

Шини найкраще накладати на оголене тіло, але якщо зняття одягу завдає біль чи створює інші проблеми, можна накласти шину поверх одягу. У випад­ку накладання на оголену частину тіла шину потрібно обгорнути ватою чи тканиною, особливо там, де вона прилягає до виступів кісток. Шина повинна щільно прилягати до пошкодженої частини тіла.

Обов'язковим правилом при накладанні шини є: забезпечення нерухомості принаймні двох суглобів, одного вище від місця перело­му, другого — нижче від місця перелому, а при переломі великих кісток — навіть трьох. Наприклад, при переломі стегна потрібно фіксувати кульшовий, колінний і надп'ястково-гомілковий суглоби, при переломі плеча — плечовий, ліктьовий і променево-зап'ястковий.

  Тому основне правило іммобілізації більшості переломів — накладена шина повинна одночасно охоплювати не менше ніж два суглоби — вище та нижче від місця перелому (див. мал. 19). У разі відкритого пере­лому місце навколо рани змазують йодом, на рану накладають сте­рильну пов'язку і потім накладають шину. Тільки після накладання транспортної шини потерпілого з переломом кісток можна перево­зити в медичний заклад.

Мал. 19. Приклади накладання шини при переломі: а) передпліччя; б) гомілки; в) стегна.

Переломи деяких кісток вимагають особливого підходу до на­дання першої допомоги.

Переломи ключиці виникають від удару, а також від падіння впе­ред чи на витягнуту руку.

Ознаки: ключиця стає мовби коротшою, біль у місці перелому, плече і вся рука приспущені донизу, рухи руки обмежені.

Допомога. В пахвову ямку кладуть великий жмут щільно скрученої вати, руку згинають у лікті під прямим кутом і щільно прибинтовують до тулуба, передпліччя підвішують на косинці до шиї (див. 20).

Мал. 20. Іммобілізація в разі перелому ключиці

Переломи ребер виникають в результаті ударів чи в разі здавлювання грудної клітки. Одночасно можливе пошкодження внутрішніх органів.

Ознаки: різко виражений біль у місці перелому, що посилюється під час вдихання повітря, кашлю, рухах грудної клики. Коли одночасно пошкоджена плевра та легені, під шкірою скупчується повітря (підшкірна емфізема). В таких випадках під час прощупування під шкірою відчувається потріскуван­ня бульбашок повітря. Інколи спостерігається відхаркування крові.

Допомога. Накласти тугу пов'язку навколо нижньої частини грудної кліт­ки з метою обмеження її рухливості під час дихання. Для зменшення болю можна дати потерпілому знеболювальну таблетку. Допомога при пошкоджен­ні при цьому внутрішніх органів описана в пп. 5.2.3. Перевозити потерпілого необхідно сидячи.

Переломи хребта надзвичайно небезпечні, особливо в тих випад­ках, коли пошкоджується спинний мозок. Такі переломи можливі в результаті падіння з висоти чи притискання важким предметом.

Ознаки: різкий біль в ділянці виступаючих позаду відростків, неможли­вість рухів в ділянці хребта. Коли внаслідок перелому пошкоджено спинний мозок, то спостерігається параліч кінцівок, втрата чутливості тіла нижче міс­ця перелому, розлад функцій тазових органів (затримка сечі та калу).

Допомога. Потерпілого необхідно дуже обережно піднімати та переноси­ти. Не Допускати згинання хребта, тому що в цьому випадку можна пошкоди­ти спинний мозок. Найважливіше — забезпечити нерухомість хребта. Для цього потерпілого кладуть на ноші з жорсткою поверхнею в положенні на животі; під плечі та голову підкладають валик. Для того щоб покласти потер­пілого на ноші, спершу потрібно обережно повернути його вниз животом, а потім двоє-троє людей одночасно піднімають його і кладуть на ноші, не допускаючи при цьому згинання хребта. Можна перед тим, як піднімати потер­пілого, підкласти під нього дошку.

При переломі шийної частини хребта голову у потерпілого, який лежить долі, фіксують ватною пов'язкою у вигляді нашийника або великої підкови довкола голови, а потім кладуть його на ноші.

Переломи кісток тазу виникають від сильного стискання тазу, наприклад, між стіною та транспортним засобом, що рухається, а також під час падіння з висоти. Переломи нерідко супроводжують­ся пошкодженням тазових органів (сечового міхура, прямої кишки та інших).

Ознаки. Потерпілий не може стояти, ходити, а лежачи — не може підняти витягнуту ногу; в місці перелому з'являється припухлість, сильні болі, крово­виливи в пахову ділянку та порожнину. Як правило, потерпілий лежить в позі «жабки», на спині з розведеними напівзігнутими ногами. Такі переломи здат­ні викликати дуже тяжкий загальний стан (шок).

Допомога. Покласти потерпілого на жорсткі ноші обличчям догори, його ногам надати положення «жабки», для чого під коліна підкласти товсті вали­ки. Широким рушником чи простирадлом стягнути таз та верхні частини сте­гон і терміново доставити потерпілого в медичний заклад.

Перелом кісток черепа, як правило, супроводжується пошкоджен­ням м'яких тканин голови та головного мозку.

Допомога. Потерпілого з будь-якою травмою черепа, яка супро­воджується загальним розладом, необхідно обережно доставити в медичний заклад. Непритомність потерпілого не є перешкодою для транспортування.

Для накладення шинної пов'язки на стегно необхідно мати при­наймні дві великі шини. Одну з них накладають на зовнішню поверх­ню ушкодженої кінцівки. Шина повинна бути такої довжини, щоб один її кінець розташовувався під пахвою, а інший дещо виступав за стопу. Другу шину накладають на внутрішню поверхню ноги. Одним кінцем шину укладають від промежини, інший повинен виступати за край стопи (підошви). Потім шини примотують до стегна і гомілки. Після цього широким бинтом, ременем, рушником (можна зшити по довжині два рушники) верхню частину зовнішньої шини прибинто­вують до тулуба. Щоб шина не давила на тканини і не заподію­вала болю, у пахвинній ділянці промежини між кінцем шини і тілом роблять прокладки з товстого шару вати. Ватою обкладають також кісткові виступи колінного і надп'ятково-гомілкового суглобів (мал. 21).

Мал. 21. Іммобілізація перелому за допомогою дощечок

При переломі гомілки можуть бути зламані одна чи дві кістки. Порядок і принципи надання першої медичної допомоги такі самі, як при переломі стегна (мал. 22).

Іммобілізацію перелому плеча найзручніше зробити за допомо­гою сходової шини (мал. 23).

За відсутності сходової шини варто використовувати підручні матеріали (мал. 24).

Ушкоджене плече разом із шинами необхідно прибинтувати до тулуба.

При переломі передпліччя діють так, як показано на мал. 25.

Для фіксації перелому кисті і пальців досить шматка фанери чи картону завдовжки 25—30 см. На долоню кладуть щільний валик з вати, який потерпілий ніби охоплює пальцями. Шину прибинтову­ють до кисті і передпліччя з боку долоні. Вона має доходити до ліктьо­вого згину.

              

Мал. 22. Іммобілізація перелому гомілки          24.Іммобілізація перелому плеча

Мал. 23. Шунтування при переломі плеча

Мал. 25. Іммобілізація з використанням

підручних матеріалів перелому передпліччя

  

Мал. 27. Використання ватно-марлевого                Мал. 26. Іммобілізація переломів ключиці за допомогою

кільця для фіксації голови                                                       ватно-марлевих кілець

При переломі ключиці потерпілий відчуває біль при спробі руха­тись у плечовому суглобі. Часто помітно, що кінці зламаної ключиці ніби піднімають шкіру зсередини. Найпростіший спосіб надання пер­шої допомоги — підвішування руки на косинку. Потім можна зшити два ватно-марлевих кільця, надягти їх на руки потерпілого і просу­нути до плечових суглобів, плечі потерпілого максимально відвести назад, а кільця позаду над лопатками зв'язати (мал. 26).

При транспортуванні потерпілих з ушкодженнями голови під го­лову їм підкладають ватно-марлеве кільце (мал. 27). Це застерігає голову від струсів.

Найпростішим спо­собом іммобілізації при переломі щелеп є накла­дення на підборіддя пращоподібної пов'язки. Накладають її досить туго, щоб зробити не­можливим відкривання рота. Така пов'язка при­датна для фіксації уш­коджень як верхньої, так і нижньої щелеп.

Переломи хребта становлять велику не­безпеку при транспортуванні потерпілого: у ділянці перелому може відбутися додатковий зсув хребців і ушкодження спинного мозку з подальшими паралічами. При підозрі на перелом хребта варто уни­кати зайвих поворотів і перекладань потерпілого. Найдосконалішою є іммобілізація за допомогою дошок (мал. 28).

        

Мал. 28. Іммобілізація хребта за допомогою дошок

Якщо ж здійснити її не можна, потерпілого евакуюють у поло­женні лежачи на спині на ношах, на яких обов'язково повинно бути тверде покриття з дошка, фанери і т. ін. Якщо таке покриття зробити нема з чого, потерпілого кладуть на ноші на живіт. При відкритих переломах хребта потерпілих транспортують лише на животі.

       Частими видами ушкоджень є вивихи суглобів. При наданні пер­шої допомоги не слід намагатися вправити вивих, оскільки правиль­но це може зробити тільки медичний працівник, який знає спе­ціальні способи вправляння. Потрібно накласти пов'язку, що забез­печує нерухомість суглоба, і направити потерпілого до лікувального закладу.

Вивих — це стійке зміщення суглобних кінців костей за межі їх нормальної рухомості, інколи з розривом суглобної сумки і зв'язок і виходом однієї з кісток з сумки.

  Вивихи можливі внаслідок різких, надмірних рухів у суглобі, у випадках падіння з висоти на витягнуту кінцівку, в результаті сильного удару в ділянку суглоба. Часто вивихи супроводжуються переломами.

Ознаки: біль в ділянці ушкодженого суглоба, втрата звичайної рухливості в суглобі, вимушене положення кінцівки, зміна форми кінцівки в ділянці суг­лоба.

Допомога. Потерпілого необхідно якнайшвидше доставити до медичного закладу, де йому вправлять суглоб. На час транспортування потерпілого до медичного закладу на ушкоджений суглоб потрібно накласти транспортну шину чи пов'язку, що надійно фіксує кінцівку. Для зменшення болю можна дати потерпілому таблетку анальгіну чи іншого знеболювального засобу. Ні в якому разі не слід вправляти вивих самостійно.

Розтягування та розривання зв'язок найчастіше буває в ділянці гомілкостопного суглоба.

Ознаки. Різкий, гострий біль у суглобі в місці закріплення ушкодженої зв'яз­ки; рухливість в цьому місці обмежена і супроводжується значними болями; припухлість в ділянці суглоба (крововилив в порожнину суглоба).

Допомога. Холод на місце ушкодження і припухлості, стискуюча пов'язка, повний спокій суглобу (в разі необхідності накладання транспортної шини на кінцівку).

Закріплення.

І. Позначьте правильні відповіді.

1. Перша допомога при переломі ребер:

А-фіксація грудної клітини пов»язкою

Б- фіксація грудної клітини шиною

В- анестезія зеленкою

Г-накладання компресу.

2. Перша допомога при вивиху:

А-накладання шини

Б-накладання тугої пов»язки

В-фіксація кінцівки пов»язкою до тіла

Г-вправляння суглоба.

3. Перша допомога при відкритому переломі:

А-накладання шини на рану

Б-накладання шини під раною

В-накладанн пов»язки без шини

Г-накладання шини під рану із захватом двох суглобів.

4. Ознаки вивиху:

А-підвищення температури

Б-втрата рухомості кінцівки

В-нудота

Г-пронос.

5.Ознаки закритого перелому.

А-наявність кровотечі

Б-у полі зору зламані кістки

В-біль і вигін кістки

Г-підвищення температури.

Домашнє завдання. Підготувати повідомлення на тему: «Дія людини у випадках виникнення 

перелому ».

День здоров» я в гімназії.

Здоров’я людини – безцінний дар, тому ставитися до свого здоров’я треба бережливо, з турботою та повагою. Саме цій важливій темі було присвячено День здоров’я, який організовано та проведено  8 вересня  2018 року. В програму Дня здоров’я увійшли   вікторини з профілактики шкідливих звичок та спортивні змагання . На  заняттях учні прийшли до висновку: здоров’я, спаплюжене шкідливими звичками, неможливо відновити, а головним провідником людини до здорового способу життя є спорт. Саме спортивні змагання стали доцільним продовженням Дня здоров’я. Учасниками стали учні 1-4 та 5-11 класів.

Весело, із азартом і завзяттям проходили змагання до Дня фізкультури і спорту!

 Всіх учасників змагань об’єднав дух чесного суперництва та відчуття відповідальності за результативність командної гри. Журі було суворе та досвідчене. Але переможених  на святі  не було, адже перемогли ЗДОРОВ’Я та СПОРТ!