Конспект уроку з фізичної культури для учнів 9-11 класів. Тема: легка атлетика. Дата проведення:30.04.20 Форма проведення: лекція. Задачі уроку. 1.Розглянути техніку виконання бігу з низького старту. 2. Ознайомитися з тактикою та техніко ю бігу на середні дистанції Хід уроку. Вчитель. На початку розглянемо техніку низького старту та старту з колодок. Кожен учень - учениця встановлює стартові колодки так, щоб він міг прийняти зручне положення для швидкого старту і бігу. Перша колодка з меншим кутом встановлюється позаду стартової лінії на відстані 2 ступнів або довжини гомілки, а другу, з більшим кутом, - на одну ступню позаду першої. Ширина між колодками дорівнює ширині ступні. За командою «На старт» стань перед стартовими колодками, присядь і обіприся спочатку однією, а потім другою ногою об колодку. Розставивши руки на ширині плечей, обіприся ними у ґрунт перед стартовою лінією. При цьому плечі мають знаходитися над стартовою лінією. Спрямуй погляд на бігову доріжку і у цьому положенні чекай на команду «Увага». За командою «Увага» коліно ноги, що знаходиться позаду , відірви від землі, таз при цьому піднімається на рівні плечей. За командою «Руш» тіло миттєво випрямляється вперед – вгору, ноги відштовхуються від колодок. Тепер розглянемо техніку бігу на середні дистанції Середніми вважаються дистанції від 500 до 2000 м, а довгими - від 3000 до 10 000 м. Класичними з них є дистанції 800 і 1500 м, а також 5000 і 10 000 м, біг на які проводиться на стадіоні. Основи техніки бігу найбільш консервативні в порівнянні з основами техніки інших легкоатлетичних видів і істотно не змінювалися протягом останніх десятиліть. Слід зазначити, що в міру збільшення дистанції відбувається небажане, але неминуче зниження швидкості бігу, а як засіб боротьби з цим велике значення набуває економічність зусиль. Тому вдосконалення техніки бігу на середні і довгі дистанції йде по шляху встановлення оптимального співвідношення між швидкістю бігу і економічністю рухів бігуна. В основі сучасної техніки бігу лежить прагнення домогтися високої швидкості пересувань, утримання цієї швидкості на протязі всієї дистанції при мінімумі витрат енергії, коли зберігаються свобода і природність в кожному русі. Провідним елементом техніки є біговій цикл рухів в процесі бігу по дистанції. Біг на середні дистанції починається з високого старту (рис. 2.1). При цьому бігун ставить у стартової лінії найсильнішу ногу, відставляючи іншу на 30-50 см назад на носок. У момент очікування стартового сигналу бігун трохи згинає ноги, тулуб нахиляє вперед і вагу тіла переносить на попереду стоїть ногу. Однак проекція ЗЦМ тіла не повинна виходити за носок попереду стоїть ноги, щоб нс викликати падіння і передчасного початку бігу. Різнойменну виставленої вперед нозі зігнута рука виноситься вперед. На старті деякі бігуни на середні дистанції спираються цією рукою об землю (до стартової лінії). Чим коротша дистанція, тим більше наближається положення бігуна до низького старту. Команда «Увага!» В бігу на середні дистанції не подається. За командою «Марш!» (Або іншому стартовим сигналом) починається біг, і перші кроки учень робить в невеликому нахилі, який поступово зменшується. Довжина кроків збільшується, біг прискорюється, і учень переходить до вільного бігу по дистанції. Біг по дистанції (рис. 2.2, 2.3). Постановка ноги на доріжку в бігу на середні дистанції повинна здійснюватися з передньої частини стопи з наступним опусканням на всю стопу. Нога ставиться на опору як би загрібають рухом не надто далеко від проекції ЗЦМ. Стопи ставляться практично по одній лінії, шкарпетки не повинні бути розгорнуті в сторони, великий палець спрямований вперед. До моменту вертикалі в фазі амортизації нога більше згинається в колінному і тазостегновому суглобах. Під час бігу необхідно прагнути зменшити вертикальні коливання ЗЦМ за рахунок ефективного відштовхування стопою. Відштовхування повинне бути спрямоване вперед і узгоджуватися з нахилом тулуба. Активному отталкиванию сприяє мах вільної ноги, спрямований вперед-вгору. Після проходження тулубом моменту вертикалі відбувається розгинання опорної ноги спочатку в тазостегновому суглобі, потім в колінному і тільки потім - підошовне згинання в гомілковостопному суглобі. Коли толчковая нога повністю випрямлена, гомілку махової ноги паралельна її стегна. У момент активного відомості стегон (в фазі польоту) нога, що знаходиться попереду, починає опускатися, гомілку виводиться вперед, і постановка ноги здійснюється з передньої частини стопи. Нога, що знаходиться позаду, активно виноситься вперед, допомагаючи ОЦМ швидко наблизитися до місця постановки ноги, тим самим знижуючи силу гальмування. Момент відштовхування є головним елементом в техніці бігу, так як від потужності зусиль і кута відштовхування залежить швидкість бігу. Оптимальний кут відштовхування в бігу на середні дистанції приблизно дорівнює 50-55 °, на довших дистанціях він дещо збільшується. У кожному виді бігу необхідно говорити про оптимальну довжину кроку. У бігу на середні дистанції вона менше, ніж в бігу на короткі дистанції, і більше, ніж на довгі дистанції. У бігунів на середні дистанції довжина кроків перевищує зростання на 15-20 см і дорівнює 1,80-2,20 м. Під час бігу на дистанції тулуб бігуна злегка нахилено вперед або вертикально. Невеликий нахил дозволяє краще використовувати відштовхування і швидше просуватися вперед. При надмірному нахилі важко винос вперед зігнутою ноги, від цього зменшується довжина кроку, а отже, і швидкість бігу. Положення голови також впливає на положення тулуба: великий нахил голови вперед викликає занадто великий нахил тулуба, закріпачення м'язів грудей і черевного преса; відхилення же голови назад призводить до відхилення плечей назад, зниження ефективності відштовхування і закріпачення м'язів спини. Рухи рук допомагають бігунові зберігати рівновагу тіла під час бігу. Рухи плечового пояса і рук пов'язані з рухами ніг. Виконувати їх треба легко, не напружуючись. Це багато в чому залежить від уміння розслабляти м'язи плечового пояса. Кисті при русі вперед спрямовані всередину і досягають середини тулуба (до грудини), не перетинаючи її, і піднімаються приблизно до рівня ключиці, при русі назад - спрямовані назовні, доходять до задньої лінії тулуба (якщо дивитися на бігуна збоку). Руки рухаються маятникоподібними, пальці вільно складені, передпліччя не напружені, плечі вгору не піднімаються. При русі руки вперед відповідне плече також трохи виноситься вперед, компенсуючи руху протилежного боку тазу і винесеною вперед ноги (руху тазу навколо вертикальної осі). У крайніх передньому і задньому положеннях рука згинається більше, в момент вертикалі - менше. Взагалі, всі рухи рук повинні наближатися до напрямку бігу, так як зайві рухи рук в сторони призводять до розгойдування тулуба в бічних напрямках, що негативно позначається на швидкості бігу і призводить до зайвих енергетичним витратам. Слід пам'ятати, що рухи рук високо вгору як спереду, так і ззаду, є помилкою. Під час бігу необхідно стежити за тим, щоб рухи були економні і вільні і виконувалися в ритмічному темпі. Цьому сприяє правильне акцентоване дихання. При невеликій швидкості бігу один дихальний цикл виконується на 6 кроків, а при збільшенні швидкості - на 4 кроку (2 кроки - вдих, 2 кроки - видих) і навіть іноді на 2 кроки. Дихати треба через ніс і рот, при цьому важливо стежити за повним активним видихом. Техніка бігу на віражі має деякі особливості: тулуб трохи нахилений вліво, до бровки, права рука рухається кілька размашистей лівої, причому правий лікоть далі відводиться в сторону, а права стопа ставиться з деяким поворотом усередину. Фінішування.у бігу на середні і довгі дистанції бігуни зазвичай в кінці виконують фінішний кидок або спурт, довжина якого в середньому досягає 150-350 м залежно від дистанції і потенційних можливостей бігуна. Техніка бігу під час фінішного кидка дещо змінюється: збільшується нахил тулуба вперед, спостерігаються більш активні рухи рук. Спортсмен переходить на швидкісний біг, головним чином за рахунок збільшення частоти рухів. На останніх метрах дистанції техніка рухів може почати турбуватися, так як настає стомлення. Вплив стомлення насамперед позначається на швидкості бігу: знижується частота рухів, збільшується час опори, знижується ефективність і потужність відштовхування. Домашнє завдання. 1.Опрацювати конспект уроку. 2. Дати відповіді на запитання: - які дистанції вважаються середніми? - в бігі на середні дистанції подається команда «Увага"?

Конспект уроку для учнів 9-10 класів. Тема: Методика навчання техніки бігу на короткі дистанції Тип уроку: лекція Дата проведення : 29.04.20 Включення до програми загальноосвітніх навчальних закладів бігу на короткі дистанції має на меті вирішення таких завдань: 1 Завдання Сформувати правильне уявлення про техніку бігу на короткі дистанції. • Пояснення техніки бігу на короткі дистанції. • Пояснення правил змагань • Демонстрація техніки бігу (розбір кінограм, фотографій). Методичні вказівки Учитель ознайомлюється з особливостями техніки бігу кожного учня й визначає основні помилки й методи їх усунення 2 Завдання Навчити правильних бігових рухів. • Біг високо піднімаючи стегна. Плечі не відхиляти назад; просування невелике. • Біг закидаючи гомілки назад (здійснюється на відрізках 20— 30 м). Більше амплітуду руху, невеликий нахил тулуба вперед. • Дріботливий біг (на 20—30 м). Плечовий пояс розслаблений, частота рухів невелика 3 Завдання Навчити вільного бігу по прямій. • Біг із прискоренням на відрізках 40—60 м. • Біг із переходом на біг за інерцією (на 40—60 м). • Біг зі зміною темпу бігу. • Збігання з некрутого схилу. Методичні вказівки Швидкість набирати поступово, контролюючи техніку бігу. Досягнення широкого вільного бігу, зі зміною частоти й довжини кроків. 4Завдання Навчити вільного бігу по повороту. • Біг по колу «змійкою». • Біг по колу діаметром 20—25 м. • Біг по колу з вибіганням на пряму 20—25 м. • Вбігання з прямої на поворот. Методичні вказівки При вході в поворот тулуб нахиляти ліворуч, права рука рухається посередині й із великою амплітудою. Величина нахилу тулуба зростає зі швидкістю бігу 5 Завдання Навчити низького старту й стартового розбігу. Методична послідовність навчання техніці низького старту Вправа 1. Старти з різних початкових положень Вправа 2. Стоячи на сильно зігнутій штовховій нозі, тулуб горизонтальний, інша нога (пряма) відведена назад. Руки напівзігнуті, одна попереду, інша позаду. З цього положення почати біг, зберігаючи горизонтальне положення тулуба як можна довше. Вправа 3. Виконання команд "На старт"! (низький старт) і "Увага"! без стартових колодок. Вчитель контролює вірне положення за командами, допомагає учням прийняти вірне положення (виконувати до тих пір поки учень не вивчить положення по команді ”На Старт”, ”Увага”). Тільки після того, як учні зрозуміли і відчули стартові пози і навчилися виконувати їх, можна переходити до навчання початку бігу з низького старту. • Біг з низького старту без колодок (без сигналу і по сигналу учителя). Виконання низького старту без стартового сигналу потрібне для того, щоб учні могли зосередити увагу на правильності форми і ритму рухів, а не на швидкості і силі їх виконання. • Установка стартових колодок. Передня колодка для найсильнішої (штовхової) ноги встановлюється на відстані 1,5 стоп від лінії старту, а задня- 1,5-1 стопи від передньої. Опорний майданчик передньої колодки нахилений під кутом 45-50°, задня - 60-80°. По ширині відстань між колодками зазвичай дорівнює 10-12 см • Виконання команд "На старт"! (низький старт) і "Увага" з стартовими колодками Вчитель контролює вірне положення за командами, допомагає учням прийняти вірне положення (виконувати до тих пір поки учень не вивчить положення по команді ”На Старт”, ”Увага”). • Виштовхування від стартових колодок без кроку. Приземлятися на руки. Для пом'якшення ударів класти попереду колодок мат. Методична послідовність навчання техніці стартового розбігу. Вправа 1. Вибігання з низького старту під "воротами"(б), зробленими з мотузки, гумової стрічки або планки для стрибків у висоту в 1,5-2 м від лінії старту. Вчитель тримає планку стоячи за стартуючимабо збоку від нього(а). Вправа 2. Вибігання з низького старту "в упряжці" з подоланням опору. Партнер утримує стартуючого довгою гумовою стрічкою, накладеною на пояс або груди і пропущеною що під пахвами того що біжить. Вправа 3. Вибігання з низького старту, долаючи опір партнера. Партнер, стоячи обличч’єм до стартуючого в нахилі, одна нога попереду, упирається прямими руками в його плечі. З вибіганням бігуна із старту партнер продовжує чинити помірний опір, відбігаючи спиною назад. Вправа 4. Біг з низького старту по відмітках із збереженням оптимального нахилу тулуба. Перша відмітка - приблизно на відстані 3-3,5 стоп від передньої колодки, кожна наступна на 0,5 стопи далі. Вправа 5. Біг, з низького старту через розставлені на перших пяти-шести кроках набивні м'ячі (діаметром 15-20 см) з урахуванням зростання довжини кроків. М'ячі встановлюються на місцях, що визначають середину бігового кроку. На першому кроці м'яч не ставиться. Вправа 6. Біг з низького старту 10-15м із збереженням оптимального нахилу тулуба. 6 Завдання Навчити переходу від стартового розбігу до бігу по дистанції. • Пробігання різних відрізків від 20 до 60 м з низького старту з переходом на біг за інерцією. • Біг із низького старту з переходом від максимального до вільного за інерцією та знову до максимального. Методичні вказівки Звертати увагу на поступовий перехід із бігу зі старту на біг по дистанції. 7ЗавданняНавчити бігу по дистанції. Вправа 1. Ходьба з високим підніманням стегна. Руки на поясі або внизу. Тулуб прямий. Вправа 2. Біг з високим підняттям стегна, зберігаючи правильну поставу і виконуючи різні вказівки: а) піднімати стегно вище; б) швидше опускати і ставити ногу; в) частіше працювати стегнами; г) вище триматися на стопі; д) твердіше ставити стопу. Цю вправу можна виконувати стоячи на місці в положенні упору під різними кутами або без упору а також з невеликим просуванням вперед. При виконанні вправи з просуванням вперед стежити, щоб плечі не відхилялися назад і не напружувалися, для чого руки можна тримати на поясі. Стегно піднімається до горизонталі, а опорна нога в цей час повністю випрямляється. Найбільш характерні і часто такі, що зустрічаються помилки при бігу з високим підняттям стегна наступні: а) неповне розгинання опорної ноги в колінному суглобі; б) торкання грунту п'ятою під час опори; в) відведення тазу назад з деяким опусканням вниз; г) розведення колін в сторони (особливо у кінці вправи); д) відхилення тулуба назад; е) підняття плечей і надмірне закріпачення плечового поясу. Вправа 3. Освоєння прямолінійності руху, постановки стоп без їх розвороту а) біг по коридору (вузькій доріжці) шириною 20-30 см, зробленому з гумової стрічки, шнура або шпагату; б) біг по прямій лінії шириною 5 см (стопи ставляться по лінії і паралельно їй); в) біг по гімнастичних лавках. Вправа 4. Біг стрибками з ноги на ногу. Ця вправа сприяє виробленню широкого кроку. Нога у момент відштовхування повністю випрямляється в колінному суглобі, а інша, зігнута в колінному суглобі виноситься вперед-вгору, тулуб злегка нахиляється вперед, руки зігнуті в ліктьових суглобах і працюють так само, як під час бігу. Вправа 5. Біг з високим підняттям стегна 10-15 м з переходом в біг по дистанції. Вправа 6. Те ж, але виконуючи вправу по прямій лінії шириною 5 см. Вправа 7. Біг стрибками 10-15 м з переходом в біг по дистанції. Вправа 8. Біг в рівному, спокійному темпі, з постановкою стопи на передню частину, із збільшенням швидкості по сигналу учителя. Вправа 9. Біг з прискоренням (поступове збільшення швидкості). Швидкість бігу нарощується до тих пір, поки зберігається свобода рухів і правильна їх структура. Вправа 10. Біг в повільному темпі: по сигналу - стрибок "в кроці" відштовхуючись то лівою, то правою ногою.(розучування відштовхування ногою). Вправа 11. Біг з швидким нарощуванням швидкості і наступним пробіганням вперед за інерцією. Вправа 12. Біг на час з ходу (20, 30 м). 8Завдання Удосконалення техніки бігу на короткі дистанції. • Пробігання з ходу різних відрізків (від 20 до 60 м) із заданою швидкістю (70—90% від максимальної). • Біг на 30, 60 м з низького старту з максимальною швидкістю з фінішуванням. • Повторний біг із низького старту на відрізках від 30 до 100 м. • Біг з ходу(100% від максимального). Методичні вказівки Пробігання відрізків за командою і без команди. Фінішування «кидком грудьми» і з поворотом плечей. Домашнє завдання: 1. Опрацювати конспект ( на блозі Тарасенко). 2. Розробити комплекс спеціальних і підвідних вправ ( 3-4 вправи) для бігуна на короткі дистанції.

Конспект уроку з фізичної культури Дата проведення: 27.04 Форма проведення: лекція. Тема: легка атлетика. Задача уроку: дати загальну характеристику легкоатлетичних вправ. Домашнє завдання: 1.Опрацювати конспект (знаходиться на блозі Тарасенко). 2.Дати відповіді на запитання: - які ви знаєте групи вправ з легкої атлетики (види). - назвіть бігові види легкої атлетики. За кожне домашнє завдання ви отримуєте оцінки. Скидаєте мені на вайбер без нагадування. Запитання можна не переписувати, дати тільки відповідь. Хід уроку. Вчитель. Сучасна легкоатлетична класифікація( тобто розподіл за певними ознаками ) визначає V груп вправ: ходьба, біг, стрибки, метання та багатоборства. Всі види можна поділити на « класичні », які включені до програм Олімпійських ігор, Першості світу. Європи, та « не класичні », які у названі змагання не входять. Загальна характеристика легкоатлетичних вправ. Розпочинаємо з бігових вправ. Спортивна ходьба являє собою таку послідовність кроків, при якій зберігається нерозривний контакт з поверхнею доріжки. Опорна нога має бути прямою у момент проходження вертикалі. Спортивну ходьбу називають ходьбою на прямих ногах. Швидкість її більш ніж у два рази вища за швидкість звичайної ходьби . Біг посідає центральне місце у легкій атлетиці. Він є складовою частиною всіх легкоатлетичних стрибків, метання списа, грати в м'яча, а також основним способом пересування у багатьох інших видах спорту ( футбол, гандбол, баскетбол, хокей на траві та інші ). Згідно класифікації виділяється чотири різновиди бігу : гладкий біг, біг з штучними перешкодами, біг з природними перешкодами, естафетний біг. Гладкий біг проводиться на бігових доріжках по прямій чи по колу ( проти годинникової стрілки ) на певну дистанцію або час. Розрізняють біг на короткі ( 60 - 400 м. включно), середні ( 800 -1500 м. ), довгі ( 3000 -10000м. ) та наддовгі ( більше 10000 м.) дистанції. Біг на 400 м. власно проводиться по окремій для кожного бігуна доріжці. Біг на інших дистанціях на загальній доріжці. Біг з штучними перешкодами (бар'єрний біг) має два різновиди: бар'єрний біг що проводиться на окремих бігових доріжках на дистанції від 50 - 400 м.; біг на 3000 м. з перешкодами, який проводиться на загальній біговій доріжці з важкими міцно встановленими бар'єрами. Біг з природними перешкодами (крос). Цей вид проводиться в основному восени та весною. Дистанції можуть бути різними ( від 12 км. та 8 км. для чоловіків та юніорів, від 6 км. та 4 км. для жінок і менше ).

Конспект уроку з фізичної культури. Для учнів 9-10класів Дата проведення : 24.04.20 Форма проведення : лекційна. Тема: Легка атлетики «Королева спорту». Хід уроку. Вчитель. ЛЕГКА АТЛЕТИКА - «КОРОЛЕВА СПОРТУ» Легка атлетика - яке красиве словосполучення.Скільки в ньому закладено. І швидкість, імогутність, і сила, і грація.Легка атлетика є одним з найстародавніших видівспорту. Атлетика налічує 2800 років. Легка атлетика, як повноцінний вид спорту,відрізняється своєю багатогранністю і можливістю розвинути не одну частину тіла, а всі разом. І ноги, і руки, і спина, плечі, прес, - саме завдяки легкій атлетиці ми маємо можливість розвивати всі ділянки тіла і робити їх здоровими і красивими. Можливо тому, легку атлетику називають «королевою спорту». ПЕРЕВАГИ ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ Легка атлетика – це базовий вид спорту для всесторонньої шкільної фізичної освіти. Окремі елементи, вправи і дисципліни легкої атлетики (біг, стрибки, махи і ін.) є невід'ємною частиною більшості сучасних видів спорту, а також підготовки спортсменів.Наприклад, кращими бомбардирами радянського українського футболу, нагородженими «Золотимм’ячем» були Олег Блохін (1975 рік) і Ігор Беланов(1986 рік). Мало хто знає, що обидва цих легендарних спортсмена пришли у футбол з легкоїатлетики. Більш того, і Блохін, і Беланов були чудовими спринтерами, що пробігали 100 м набагато швидше 11 секунд. ПЕРЕВАГИ ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ Заняття легкою атлетикою дуже корисні для организма сучасної людини. Особливо в нашу епоху стресів і малорухливого способу життя. Одне з головних переваг легкої атлетики - доступність для всіх. Незалежно від статі, віку,матеріального положення, фізичної підготовки або статури, кожен може підібрати собі атлетику «на смак».Завдяки цьому, легка атлетика дуже масовий і популярний вид спорту у всьому світі. ЛЕГКА АТЛЕТИКА І ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ Легка атлетика була основою програми Олімпійських Ігор не тільки в Стародавній Греції,але і сучасного Олімпійського руху (з 1896 року). У офіційній програмі Олімпійських Ігор і Чемпіонатів світу по легкій атлетиці розігрується 47 комплектівмедалей. Це самий «медалеемкий» вид сучасного спорту. У наш час, в атлетику входять дисципліни,такі як: біг, естафети, стрибки, метання, спортивна ходьба і багатоборства. ДИСЦИПЛІНИ ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ Спринтерський біг: 100 м, 200 м, 400 м. Біг на середні дистанції: 800 м, 1500 м Біг на довгі дистанції: 5000 м, 10000 м. Біг з бар'єрами: 100 м (жінки), 110 м (чоловіки). Біг з перешкодами: 3000 м. Естафетний біг: 4х100 м, 4х400 м. Марафонський біг: 42 км. 195 м. Стрибки: у висоту, в довжину, потрійним, з жердиною. Метання: молоту, списа, диска, штовхання ядра. Спортивна ходьба: 20 км., 50 км. (чоловіки) Семиборство (жінки): 110 м з/б, стрибоки у висоту і довжину, штовхання ядра, 200 м, мет. списа, 800 м. Десятиборство (чоловіки): 100 м, стрибок в довжину, штовхання ядра, стрибок у висоту, 400 м, 110 м з бар'єрами, метання диска, стрибок з жердиною, метання списа, 1500 м. ЛЕГКА АТЛЕТИКА В СВІТІ Неолімпійські дисципліни легкої атлетики: Біг по шосе: 10 км., 15 км., 20 км., напівмарафон, 25км., 30 км., 100 км., добовий біг.Спортивна ходьба по доріжці стадіону: 10 км. і 50 км. (жін.), 30 км. (чол.).Крос: 4 км., 8 км. (жін.), 12 км. (чол.), гірський біг. Екиден (естафетний біг на марафонську дистанцію) Очолює і розвиває легку атлетику в світі Міжнародна Асоціація легкоатлетичних федерацій (ІААФ). До складу цієї поважаної і авторитетної спортивної структури входить 212 наци-ональных федерацій (це на 3країни більш ніж у ФІФА, і на 19 більш ніж країн, що входять до складу ООН).Чемпіонат Світу по легкій атлетиці є третім по масштабу, значущості і престижу спортивною подією в сучасному спорті (після Олімпійських Ігор і чемпио ната по футболу). ЛЕГКА АТЛЕТИКА УКРАЇНИ Легка атлетика України має тривалу і славну історію. Такі легендарні атлети, як Сергій Бубка, Інеса Кравець, Володимир Голубничий, Валерій Борзов, не тільки добре відомі і популярні, але і єкумирами для наслідування у всьому світі. Сучасній українській легкій атлетиці є ким гордитися: Наталія Добринськая, Олександр П’ятниця, Ольга Саладуха. Всі ці легкоатлети, тільки за останні чотири роки, неодноразово піднімалися на вищі ступені п'єдесталів Олімпійських Ігор, Чемпіонатів Світу і Європи, етапів «Золотої Ліги» і Гран-прі. 2. Метод «Мікрофон». Потрібно розповісти відомості про легку атетику Домашнє завдання. Дати відповідь на запитання : 1. Які дисципліни включає сучасна легка атлетика? 2. Екиден – вид легкої атлетики, що він представляє? 3. Хто з відомих футболістів прийшов в футбол з легкої атлетики? 4. Назвіть хоч одного відомого легкоатлета України? (відповіді на запитання знайдете в конспекті, який знаходиться на бозі Тарасенко)

Фізична культура. Залік з теми баскетбол ( V триместр 22.04.20) Запитання 1 1.Баскетбол - це ...? варіанти відповідей: а) Спортивна гра, мета якої забити м’яч у ворота суперника б) Спортивна гра , в яку грають дві команди по 6 гравців у кожній. В) Двустороння спортивна гра, мета якої забити якумога більше м’ячів у кошик суперника , та не надати забити в свій кошик Г) Двустороння гра , в яку грають лише на відкритому майданчику Запитання 2 Який гравець вибуває з гри ? варіанти відповідей: а) Той, що отримав багато зауважень б) Той, що постійно порушує правила гри в)Той, що отримав 3 фола г) Той, що отримав 5 фолів піл час гри Запитання 3 Яка максимальна кількість часу надається гравцю на вкидання м’яча з ауту в гру? варіанти відповідей: а) 10 секунд б) 5 секунд в)6 секунд г)24 секунди Запитання 4 Скільки разів можна вести м’яч у баскетболі в рамках одного володіння м’ ячем одним гравцем? варіанти відповідей: а) Два рази б) Скілки завгодно разів в) Три рази поспіль г) Один раз Запитання 5 Що означає фол в баскетболі? варіанти відповідей: а) Фол - це порушення правил гри, внаслідок контактної аба безконтактної поведінки на майданчику під час гри б) Фол - це порушення гравцев правил гри під час ведення м’яча в) Фол - це попередження гравця за погану поведенку на майданчику г) Фол - це покарання арбітра Запитання 6 Назвіть розміри майданчика для гри в баскетбол. варіанти відповідей: а) 30 х 9 метрів б) 26 х 15 метрів в) 28 х 15 метрів г) 26 х 18 метрів Роботи відсилайте на вайбер Тарасенко до п’ятниці . Роботи підписувати. 24.04.20 виставлю оцінки за тему. 22.04.20.

Конспект уроку №4 з предмету Захист Вітчизни (медико-санітарна допомога) Тема: Перша допомога при кровотечах. Мета: Систематизувати, узагальнити, закріпити знання учнів три різні способи зупинки капілярної, венозної і артеріальної кровотеч, виробити практичні навички надання першої допомоги при кровотечах. Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу. Хід уроку І. Організація класу. ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Кровотечі виникають при ушкодженні судин внаслідок травми, руйнування стінок судин при хворобах (наприклад пухлинах, запальному процесі) тощо. Швидка значна втрата крові є дуже небезпечною, оскільки супроводжується зниженням кров’яного тиску, порушенням кровопостачання мозку, серця і всіх інших органів. Тому вона буває причиною загибелі людей, яких ще можна було б врятувати, надавши своєчасно першу допомогу. Як надати першу допомогу, повинен знати і вміти кожний. ІІІ. Систематизація і узагальнення знань учнів. 1. Капілярна кровотеча виникає навіть при незначному пораненні. Оскільки кров по капілярах тече повільно і під невеликим тиском, то капілярні кровотечі не призводять до значної втрати крові і легко зупиняються. Пошкоджені капіляри швидко закриваються тромбо що утворюється при зсіданні крові. Першою допомогою при капілярних кровотечах є знезараження перекисом водню або йодною настійкою місця поранення і накладання на нього чистої пов’язки. 2. Венозна кровотеча виникає при ушкодженні поверхневих вен. У цьому разі, особливо коли ушкоджені великі вени, зсідання крові не здатне швидко зупинити кровотечу. За короткий час можуть бути значні крововтрати. При венозних кровотечах кров витікає рівномірно і має темний колір. Щоб зупинити венозну кровотечу, досить накласти тиснучу пов’язку. Перед цим рану знезаражують, а для зменшення кровотечі тимчасово притискають пошкоджену судину. Після надання першої допомоги потерпілого відправляють у травматологічний пункт. 3. Артеріальна кровотеча особливо небезпечна для життя. Вона буває у вигляді пульсуючого струменя подібного до фонтану. Кров має яскраво-червоний колір. У цьому разі діяти треба негайно. Перш за все вище місця поранення треба швидко притиснути пальцем ушкоджену судину в точка, де прощупується пульс (малюнок), і накласти гумовий, чи з іншого матеріалу джгут. Щоб не пошкодити нерви і шкіру, його накладають поверх одягу, хустки або іншої м’якої тканини. Коли джгута немає, можна скористатися ременем або ж зробити закрутку з будь-якого шнура, тканини. Для цього між тканиною і тілом вставляють міцну палицю і закручують тканину до зупинки кровотечі. Потім палицю прибинтовують до тіла. Після зупинки кровотечі потерпілого треба негайно відправити до лікарні. Джгут залишають на кінцівках не більше як на 1,5-2 години, а в холодну пору року – на 1 годину, інакше настане омертвіння тканин. Щоб цього тне сталося, до джгута приколюють записку з точним зазначенням часу його накладання. Якщо потерпілого за цей час не можливо доставити до лікарні , через 15-2 години послаблюють джгут на 1-2 хвилини. Якщо кровотеча продовжується, джгут знову затягують. 4. Внутрішні кровотечі – кровотечі в черевну порожнину, порожнину грудей, черепа надзвичайно небезпечні. Встановити наявність внутрішньої кровотечі можна тільки за зовнішнім виглядом людини. Вона стає блідою, виступає холодний піт, пульс частішає і слабне. У такому разі треба негайно викликати швидку медичну допомогу. До її прибуття потерпілого кладуть або напівсидять і не рухають з місця. До ймовірного місця кровотечі (живота, грудей, голови) прикладають холодний компрес (мішечок із льодом чи снігом, грілку або пляшку з холодною водою) ІV. Закрівплення. Практична робота Тема: Способи припинення кровотечі. Мета: Узагальнити, закріпити знання учнів три різні способи зупинки капілярної, венозної і артеріальної кровотеч, виробити практичні навички надання першої допомоги при кровотечах. Обладнання: таблиця з зображенням місць припинення кровотечі, гумовий джгут, м’яка підкладка, вата, бинти. Хід роботи Кожний учень повинен уміти показати, в якому місці треба притиснути артерію, щоб припинити кровотечу, та як накласти тиснучу пов’язку. Різні види кровотечі припиняють по-різному. Не значні капілярні і венозні кровотечі можна припинити, обробивши рану дезінфікуючим засобом, більші – накладанням пов’язки, при глибоких і великих за площею поранення треба накласти шви. Якщо виникла артеріальна кровотеча, то в певних точках тіла артерію можна притиснути притиснути до кістки вище від місця поранення. Якщо ушкоджену артерію притиснути, то рух крові по нижньому відрізку судини, а, отже, і кровотеча припиниться. Але довго притискувати ушкоджену артерію важко. Крім того, застосувавши цей спосіб, пораненого важко транспортувати. Тому на ушкоджене місце кладуть кілька шарів перев’язочного матеріалу або валик з марлі і вати, потім ще кілька шарів вати. Рану туго забинтовують. Артеріальну кровотечу на кінцівках припиняють за допомогою джгута з еластичної гумової трубки довжиною 1,5 м, або закрутки з матерії. Накладаючи джгут, роблять 2-3 витки навколо ноги або руки і кінці джгута закріплюють. Найтугішим повинен бути перший виток. Якщо джгут накладено правильно, кровотеча відразу припиняється, а якщо неправильно (слабко), то кровотеча посилюється, бо поверхневі вени стискуються, частина крові, яка досі текла у венозну сітку, виливається через ушкоджену вену на поверхню. Слід пам’ятати , що надто туго затягнутий джгут може ушкодити нерви. Щоб не ушкодити шкіру, джгут накладають на кілька шарів бинта або іншої чистої тканини. Після накладання джгута кровообіг нижче від перетяжки майже повністю припиняється, тому залишати в затягнутому стані джгут можна не більше як на 2 години. Якщо за цей час хворого не доставлено в лікарню, то треба поступово ослабити джгут на кілька секунд і знову затягнути. У супровідній записці біля накладеного джгута на шкірі зазначають час, коли накладено джгут. Закрутку, які джгут, накладають на кілька шарів марлі чи іншої м’якої тканини і закручують паличкою або іншим предметом, стежачи, щоб не защемити шкіру. Правильність накладання джгута учні перевіряють за зникненням пульсу в артеріях нижче від його накладання та за зміною забарвлення шкіри. Різке збліднення або посиніння шкіри свідчить про порушення артеріального і венозного кровообігу, тобто про неправильне накладання джгута. При ушкодженні кінцівок артеріальну кровотечу припиняють сильним згинанням їх у суглобах з накладанням на місце згину м’якого валика з вати, марлі або м’якої тканини. Так, сильним згинанням у ліктьовому суглобі, підклавши валик між плечем і передпліччям, припиняють кровотечу при ушкодженні судин плечі, а сильним згинанням у колінному суглобі і підкладанням валика у підколінну ямку – кровотечу при ушкодженні судин гомілки. Припинення кровотечі згинанням кінцівок у суглобах пояснюється анатомічною будовою кінцівок: артеріальні судини розміщені в суглобових впадинах. При кровотечі з носа треба сидіти, розстебнути комір і пояс. На перенісся слід покласти холодний компрес (холод звужує кровоносні судини). Якщо кровотеча сильна, то рекомендується вставити в носові ходи тампони із марлі, змочені перекисом водню. Тампони з вати використовувати не можна, бо вони сприяють виникненню щільної кірки, при відриванні якої може виникнути повторна кровотеча. V. Запитання для самоконтролю. 1. Що таке кровотеча? 2. Які бувають види кровотеч? 3. Яка різниця між артеріальною, венозною і капілярною кровотечами? 4. Як припиняють кровотечу? 5. На який час накладають джгут? 6. Як припинити кровотечу з носа? VІ.Оцінювання. Домашнє завдання. Підготувати повідомлення на тему: «Перша допомога при кровотечах».

Конспект уроку з фізичної культури. Тема: Основи тактики і техніки гри в баскетбол. Дата проведення:21.04.20 Форма проведення: лекційна. Завдання уроку: 1.Опрацювати основи тактики гри в баскетбол. Хід уроку 1. Техніка і тактика гри в бскетбол: • техніка гри в захисті та нападі; • тактика нападу та захисту; 2. Систематика технічних прийомів та основних тактичних схем: • техніка пересувань; • техніка володіння м’ячем; • позиційний напад; • швидкий «прорив»; • особистий, зонний та змішаний захист, їх різновиди. Техніка і тактика гри в баскетбол До засобів ведення гри належать технічні прийоми, без яких у баскетбол, грати неможливо. Технічна підготовка спрямована на вивчення структури рухів того чи іншого прийому, а тактична озброює баскетболістів умінням доцільно використовувати вивчені прийоми в умовах суперництва двох команд.Доцільність індивідуальних тактичних дій визначається успіхом у грі. Чим вища індивідуальна майстерність, баскетболістів, тим гнучкіша техніко-тактична стратегія команди, тим успішніші дії колективу. Аналіз спеціальної літератури, узагальнення передового досвіду практики свідчать, що найважливішими особливостями техніко-тактичної підготовки на сучасному етапі розвитку баскетболу є Техніка нападу – рухи,за допомогою яких м’яч утримується в команді та здійснюється атака кошика суперника. Техніка захисту – рухи, які застосовуються для протидії гравцю володіючому м’ячем та гравцю без м’яча з метою протидії ефективному виконанню прийому. Техніка гри в баскетболі поділяється на техніку гри в нападі та техніку гри в захисті. Кожен з цих розділів включає дві групи прийомів – прийоми пересування та дії з м’ячем. Вказані групи об’єднують окремі способи виконання прийомів, відрізняючихся цільовим призначенням та структурою руху. Технічні дії володіння м’ячем виконуються на місці, в русі та в стрибках. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. 1. Опрацювати конспект уроку. 2. Дати відповідь (у зошит)що таке: - техніка виконання прийомів гри; - тактика виконання прийомів гри.

Конспект уроку з фізичної культури. Тема: спортивні ігри - баскетбол. Дата проведення: 17.04.20 Форма проведення: лекційна. Завдання уроку: 1.Вивчити основні правила гри в баскетбол. Хід уроку. Основні пункти правил гри в баскетбол. 1. М'яч можна кидати і відбивати, передавати однією чи двома руками. Забороняється відбивати м'яч кулаком. 2. Не дозволяється бігати з м'ячем, відштовхувати, затримувати, та ставити підніжки. 3. Якщо після виконання ведення м’яча гравець взяв його в руки то далі треба виконувати передачу або кидок в кошик. Другий раз вести м’яч не можна, це порушення привила подвійного ведення. 4. Правило 5 персональних зауважень, після отримання яких баскетболіст повинний залишити майданчик до кінця гри з правом заміни. 5. Правило 4-х командних зауважень. Після отримання командою четвертого зауваження в одній чверті (відлік ведеться в кожній чверті окремо), кожне наступне персональне зауваження карається пробиттям 2-х штрафних кидків, незалежно від того виконував нападник кидок чи ні. 6. Правило порушення «зони». Гравці атакуючої команди, не мають право передавати чи переводити м’яч з передової зони в тилову. Порушення цього правила карається передачею м’яча супернику, що вводить м’яч в гру біля центральної лінії баскетбольного майданчику. Гру судять три арбітри в полі. Один старший суддя, 2 інші - просто судді, але вони користуються однаковими правами. Також гру судять: • суддя секретар – ведення протоколу гри • помічник секретаря – ведення рахунку гри на табло • суддя секундометрист – ведення часу гри • оператор 24 секунд – слідкує за часом відведеним на атаку • комісар – слідкує правильним за веденням гри суддями ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. 1. Опрацювати конспект уроку. 2. В зошит коротко записати основні правила гри. 3. Підготуватися до заліку ( тести з правил гри в баскетбол).

15.04.20.Урок фізичної культури. Тема: легка атлетика. 1.ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ 1. Які фізичні вправи включає в себе легка атлетика? а) ходьба б) біг в) нахили г) стрибки д) кидання (метання) е) багатоборство 2. Які бігові дистанції класифікуються, як середні? а) 15000м б) 800м в) 400м г) 1000м 3. Назвіть способи стрибків у довжину. а) «перекидний» б) «ножиці» в) «зігнувши ноги» г) стрибок у «кроці» д) «вигнувшись» 4. За рахунок яких рухів підсилюється відштовхування у стрибках? а) за рахунок розгинання тулуба б) за рахунок маху рук в) за рахунок поворотів 5. Яка контрольна вправа для визначення спритності? а) човниковий біг 4 х 9м б) біг на 30м в) біг на 60м 6. Які бігові види легкої атлетики включені до шкільної програми з фізичної культури? а) біг на короткі дистанції б) човниковий біг в) біг з перешкодами г) бар’єрний біг д) кросовий біг 7. Назвіть основні складові елементи техніки бігу. а) стартовий розгін б) фінішування в) біг по дистанції г) нахил вперед д) старт 2. Практика. Комплекс фізичних вправ (продовження). Вправи для зняття втоми з тулуба: 1.В.П. –стійка ноги нарізно,руки за головою 1- Різко повернути тулуб в ліву сторону; 2 – різко повернути тулуб у праву сторону. Під час повороту плечовий пояс залишається нерухомим. Повторити 5-6 раз. Темп середній. 2.В.П.- стійка ноги нарізно,руки за головою 1-3 колові рухи тазом в ліву сторону; 4-6 колові рухи тазом в праву сторону. 7-8 руки вниз і розслаблено потрясти кінцівками рук. Повторити 4-6раз. Темп середній. 3. В.П.- стійка ноги нарізно. 1-2 нахил тулуба вперед, вправа рука сковзає вздовж тіла вниз, ліва вгору. 3-4 в.п. 5-8 –в другу сторону Повторити 5-6 раз. Темп середній. Увага! Вправи загального впливу і комплектуються з урахуванням їх напруження в процесі виконання. 3. Комплекс загально фізичної підготовки (на залік): - згинання і розгинання рук в упорі лежачи - раз; - піднімання тулуба в сід,руки заголовою (прес) - раз; - присідання на одній нозі - 5х5 раз; - висока (на прямих руках) планка – 30 секунд.

13.04.20. Захист Вітчизни 10-11 класи. Конспект уроку №3 з предмету Захист Вітчизни (медико-санітарна допомога) Тема уроку: Застосування заходів і засобів з надання долікарської допомоги у надзвичайних ситуаціях. Мета : узагальнити знання учнів із застосування заходів медичного захисту; з’ясувати порядок огляду потерпілого та надання йому першої медичної допомоги. Тип уроку: урок засвоєнна нового матеріалу. Хід уроку І. Організація класу. ІІ. Мотивація навчальної діяльності. ІІІ Вивчення нового матеріалу. 1. Загальні поняття про першу медичну допомогу Невідкладна медична допомога може бути різною; у залежності від того, хто її надає, розрізняють: першу медичну некваліфіковану допомогу, яка здійснюється немедичним працівником, який часто не має необхідних засобів та медикаментів; першу медичну кваліфіковану (долікарську) допомогу, яка здійснюється медичним працівником, який пройшов спеціальну підготовку з надання першої допомоги (фельдшер, медична сестра, лаборант, зубний технік і т.д.); першу лікарську медичну допомогу, яка здійснюється лікарем, який має у своєму розпорядженні необхідні інструменти, апарати, медикаменти, кров та кровозамінники та інше). Першу медичну допомогу потребують особи, з якими трапився нещасний випадок або в яких раптово виникло важке захворювання, що загрожує життю. Нещасним випадком називається ушкодження органів людини або порушення їхньої функції при раптовому впливі навколишнього середовища. Нещасні випадки часто трапляються в умовах, коли немає можливості швидко повідомити про них на станцію швидкої медичної допомоги. У таких обставинах надзвичайно важливого значення набуває перша невідкладна медична допомога, яка повинна бути надана на місці пригоди до прибуття лікаря або доставки постраждалого до лікувального закладу. При нещасних випадках постраждалі, їхні родичі, сусіди або випадкові свідки нерідко звертаються за допомогою у найближчі медичні заклади (аптека, зубопротезна майстерня, лабораторія, санітарно-епідеміологічна станція (СЕС), дитячий садочок, тощо). Медичні працівники цих закладів повинні негайно прийти на допомогу. 2. Основні групи заходів Перша медична (долікарська) допомога включає такі три групи заходів: негайне припинення впливу зовнішніх ушкоджуючих факторів (електричний струм, висока або низька температура, здавлення вагою) та видалення постраждалого з несприятливих умов, в які він потрапив (витягання з води, з палаючого приміщення, приміщення, де накопичились отруйні гази, тощо). Надання першої медичної допомоги постраждалому у залежності від характеру та виду травми, нещасного випадку або раптового захворювання (зупинка кровотечі, накладання пов'язки на рану, штучне дихання, масаж серця, введення протиотрути та ін.); організація негайної доставки (транспортування) хворого або постраждалого у лікувальний заклад. Заходи першої групи скоріше є першою допомогою взагалі, а не медичною допомогою. Її часто надають як взаємо- та самодопомогу, тому що усі розуміють: якщо не витягнути потопаючого з води, не витягнути постраждалого з палаючого приміщення, не звільнити людину з-під завалів, то він загине. Слід підкреслити: чим довший вказаний вплив, тим більш глибоким та важким буде ушкодження. Тому першу допомогу слід починати саме з цих заходів. Друга група заходів складає вже медичну допомогу. Надати її можуть медичні працівники або особи, що вивчили основні ознаки ушкоджень та спеціальні заходи першої допомоги. Велике значення у комплексі заходів першої невідкладної медичної допомоги має найшвидша доставка постраждалого у лікувальний заклад. Транспортувати хворого або постраждалого слід не тільки швидко, але й правильно, тобто у положенні, найбільш безпечному для хворого згідно з характером захворювання або видом травми, наприклад, у положенні на боці - у непритомному стані або при можливому блюванні, при зламаних кістках після створення нерухомості ушкодженому органу і т.д. Найкраще для перевезення постраждалого користуватися спеціалізованим транспортом (санітарна автомашина, санітарний літак). За його відсутності транспортування повинне бути здійснене за допомогою будь-яких доступних у конкретних обставинах засобів пересування. У найбільш несприятливих умовах доставка проводиться шляхом перенесення постраждалого на руках, на спеціальних або імпровізованих ношах, брезенті і т.п. Транспортування може тривати від декількох хвилин до декількох годин. Медичний працівник повинен забезпечити правильне перенесення хворого, перекладання його з одного транспортного засобу до іншого, надавати медичну допомогу дорогою до закладу та проводити заходи з попередження ускладнень, які можуть розвинутись при блюванні, порушенні транспортної іммобілізації, переохолодженні, трясці та з інших причин. 3. Значення першої медичної допомоги Значення першої медичної допомоги важко переоцінити. Своєчасне надання та правильне проведення медичної допомоги не тільки рятує життя постраждалому, але й забезпечує подальше успішне лікування хвороби або ушкодження, попереджує розвиток тяжких ускладнень (шок, нагноєння рани, загальне зараження крові), зменшує втрату працездатності. Будь-який медичний працівник зобов'язаний за першим викликом прийти на допомогу постраждалому на вулиці, у дорозі, громадських місцях, на дому та вміти правильно надати першу медичну допомогу при нещасних випадках та раптових захворюваннях. Медичні працівники, які порушили професійні обов'язки, несуть встановлену законом дисциплінарну відповідальність, якщо ці порушення не призводять до кримінальної відповідальності. 4. Станції швидкої медичної допомоги Для надання першої медичної допомоги створюються спеціальні медичні заклади - станції швидкої допомоги та пункти невідкладної допомоги (травматологічні, стоматологічні та ін.) Робота станції швидкої допомоги складна та багатогранна. На неї покладено обов'язок надавати першу медичну допомогу при травмах та раптових захворюваннях, доставляти хворих, що потребують невідкладної допомоги, у лікарню, породіль - у пологові будинки. Машини швидкої допомоги зобов'язані безвідмовно виїзджати на будь-який виклик. Лікар або фельдшер швидкої допомоги, що прибув на місце пригоди, надає першу медичну допомогу та забезпечує кваліфіковане транспортування постраждалого або хворого у стаціонар. 5. Загальні принципи надання першої допомоги постраждалому від нещасного випадку. При наданні першої допомоги слід дотримуватися наступних принципів: Усі дії людини, що надає допомогу повинні бути доцільними, обміркованими, рішучими, швидкими та зосередженими. Перш за все потрібно оцінити обставини та здійснити заходи з усунення дії ушкоджуючих факторів (витягти з води, палаючого приміщення, або приміщення, де скопичилися гази, погасити палаючий одяг і т.д.). Швидко та правильно оцінити стан постраждалого. Сприятиме цьому прояснення обставин, в яких відбулося травмування або виникло раптове захворювання, часу та місця виникнення ушкодження. Це особливо важливо, якщо постраждалий непритомний. При огляді його встановлюють, живий він чи мертвий, визначають вид та тяжкість травми, наявність кровотечі. На підставі огляду постраждалого визначають спосіб та послідовність надання першої допомоги. З’ясовують, які засоби необхідні для надання допомоги, виходячи з конкретних умов, обставин і можливостей, та забезпечують ними. Надають першу допомогу та готують постраждалого до транспортування. Організують транспортування постраждалого у лікувальний заклад. Доглядають за постраждалим або хворим до відправлення у лікувальний заклад. Перша допомога у максимально доступному обсязі повинна надаватися не тільки на місці пригоди, але й дорогою до лікувального закладу. Виявлення ознак життя та смерті Непритомність При тяжкій травмі, ураженні електричним струмом, утопленні, ядусі, отруєнні, ряді захворювань людина може знепритомніти (стан, коли постраждалий лежить нерухомо, не відповідає на запитання, не реагує на зовнішні подразники). Непритомність виникає через порушення діяльності головного мозку. Порушення діяльності головного мозку можливе при: - прямому ушкодженні мозку (забиття, струс, розміжчення мозку, крововилив у мозок, електротравма), отруєнні, у тому числі алкоголем, та ін.; - порушенні кровопостачання мозку (крововтрата, непритомність, зупинка серця або тяжке порушення його діяльності); - припиненні постачання кисню до організму (ядуха, втоплення, здавлювання грудної клітки вагою); неспроможності крові збагачуватися киснем (отруєння, порушення обміну речовин, наприклад при діабеті, лихоманці); - переохолодженні або перегріванні (охолодження, тепловий удар, гіпертермія при ряді захворювань). Ознаки життя Людина, що надає допомогу, повинна чітко відрізняти непритомність від смерті. При виявленні мінімальних ознак життя необхідно негайно розпочати оживляння та надання першої допомоги. Ознаками життя є: - наявність серцебиття. Серцебиття визначають рукою або вухом на грудній клітці у ділянці лівого соска. наявність пульсу на артеріях. Пульс визначають на шиї (сонна артерія), у ділянці променевозап’ясткового суглоба (променева артерія), паху (стегнова артерія); - наявність дихання. Дихання визначають за рухами грудної клітки та живота, зволоженням дзеркала, яке прикладають до носа та рота постраждалого, рухами шматочка вати або бинта, які підносять до носових отворів; - наявність реакції зіниць на світло. Якщо освітити око пучком світла (наприклад, ліхтариком), то спостерігається звуження зіниць - позитивна реакція зіниці. При денному освітленні цю реакцію можна перевірити так: на деякий час закривають око рукою, потім швидко відводять руку убік, при цьому буде помітно звуження зіниці. Наявність ознак життя сигналізує про необхідність негайного проведення заходів з оживлення. Слід пам'ятати, що відсутність серцебиття, пульсу, дихання та реакції зіниць на світло не є свідченням того, що постраждалий помер. Такий комплекс симптомів може спостерігатися й при клінічній смерті, при якій необхідно надати постраждалому допомогу у повному обсязі. Ознаки смерті Надання допомоги не має сенсу при очевидних ознаках смерті: - помутніння та висихання рогівки ока; - наявність симптому "котяче око" - при стисканні ока зіниця деформується та нагадує котяче око; охолодження тіла та поява трупних плям. Ці синьо-фіолетові плями виступають на шкірі. При положенні трупа на спині вони з'являються у ділянці лопаток, попереку, сідниць, а при положенні на животі - на чолі, шиї, грудях, животі; трупне окоченіння. Ця беззаперечна ознака смерті виникає через 2-4 години після смерті. Підготовка до транспортування У випадку западання язика необхідно запрокинути голову назад та підняти підборіддя, щоб звільнити дихальні шляхи, піднявши язик). Оцінивши стан постраждалого (хворого), розпочинають надання першої допомоги, характер якої залежить від характеру травмування, ступеню пошкодження та стан постраждалого. При наданні першої допомоги важливо не тільки знати її методи, але й вміти поводитися правильно із постраждалим, щоб не спричинити йому додаткового травмування. Для зупинки кровотечі, накладання пов’язки на рану, закриття опікової поверхні при термічних опіках та обробки шкіри при хімічних опіках та ін. виникає необхідність зняти з постраждалого одяг. Необхідно вміти правильно зняти одяг з постраждалого. При пошкодженні верхніх кінцівок одяг знімають спочатку зі здорової руки. Потім, притримуючи пошкоджену руку, обережно стягуючи рукав, знімають з неї одяг. Якщо постраждалий лежить на спині та посадити його неможливо, то одяг з верхньої половини тулуба та рук знімають у такій послідовності: Обережно витягають задню частину сорочки (сукня, пальто та ін.) до шиї та через голову переводять на груди, потім витягують із рукава здорову руку. У останню чергу вивільняють ушкоджену руку, стягуючи (не вивертаючи) з одягу за рукав. З нижньої частини тіла одяг знімають у аналогічній послідовності. При сильних кровотечах та тяжких опіках одяг не знімають, а розрізають. Необхідно знати, що при пораненнях, переломах, опіках усі різкі рухи, переміщення, перевертання постраждалого, особливо за зламані або вивихнуті кінцівки, різко посилюють біль, що може значно погіршити стан, викликати шок, зупинку серця, дихання. Тому піднімати ушкоджену кінцівку або постраждалого слід обережно, підтримуючи знизу ушкоджені частини тіла. Іммобілізація Найчастішим та основним прийомом першої медичної допомоги є іммобілізація - створення нерухомості ушкодженої частини тіла. Іммобілізація заспокоює біль та є протишоковим засобом, особливо при переломах кісток та суглобів, попереджує зміщення країв рани та слугує захисним засобом від проникнення інфекції до рани. Іммобілізація втримує уламки кісток у стиканні одне з одним, що значно полегшує подальше хірургічне лікування. Найскорішому заживленню перелому сприяє правильна іммобілізація на період транспортування постраждалого у стаціонар. Іммобілізація зменшує небезпеку розвитку ускладнень - ушкодження гострими уламками кісток, кровеносних судин, нервів, м’язів. Транспортні шини Увага! Швидка викликається в останню чергу! Іммобілізація проводиться з використанням спеціальних предметів, які називаються шинами, що закріплюються до ушкодженої ділянки тіла бинтами, ременями, лямками та ін. Існують різноманітні шини фабричного виготовлення: дерев’яні, дротяні, сітчасті, пластмасові. У останній час почали застосовувати пневматичні шини, які виготовляють з гуми та пластмаси. Усі машини швидкої допомоги оснащені стандартними транспортними шинами. Вони повинні бути і в наборах першої допомоги у медпунктах, амбулаторіях, аптеках. При відсутності стандартних шин іммобілізацію слід проводити за допомогою імпровізованих шин, виготовлених з підручного твердого матеріалу: дошки, лижі, палиці, рушниці, парасольки, тощо. При переламаному стегні кращою транспортною шиною є шина Дітеріхса, яка добре іммобілізує гомілковий, колінний та тазостегновий суглоби. Шина складається з двох дерев’яних шин, довжину яких можна легко змінити, та дерев’яної підошви із закруткою. Цю шину накладають зверху одягу та прибинтовують дерев’яну підошву до хворої ноги (взуття не знімають). Відповідно до росту постраждалого підганяють довжину шини: зовнішня частина шини (довша) повинна упиратися у пахву, а інший кінець повинен виходити на 12-15 см за підошву; внутрішня частина шини (коротка) милицею повинна упиратися у промежину та також виходити за підошву на 12-15 см. Бокові шини проводять спочатку через петлі дерев’яної підошви, потім встановлюють у пахву та пахову ділянку. За дерев’яною підошвою половинки шини з’єднують шарнірною дощечкою. Усю шину фіксують до грудей, живота, стегна та гомілки лямками, турами бинта та ін. Від дерев’яної підошви до з’єднувальної планки милиць проводять міцний подвійний шнур, закручуючи який, створюють деяке витягнення кінцівки. З інших готових транспортних шин найбільш розповсюджена дротяна драбинчаста шина Крамера. Довжина шини 1 м, ширина 10-15 см. Шині може бути надана будь-яка форма; якщо потрібно шина більшої довжини, скріплюють 2-3 шини. Для іммобілізації передпліччя, кисті, стопи застосовують сітчасту шину, зроблену з м’якого тонкого дроту, що дозволяє надавати їй будь-яку форму. Сітчасту шину часто використовують як додаткову до інших шин. Окрім цих шин, існують набори готових пластмасових, фанерних та картонних шин, лубків. Вони менш зручні ніж дротяні, але також можуть застосовуватися при іммобілізації передпліччя та кисті. Для попередження травмування тканин іммобілізованих частин тіла дротяні шини перед їхнім фіксуванням бажано зсередини викласти ватою. Особливо зручні пневматичні шини, що являють собою двостінну камеру. Внутрішня стінка гумова, легко приймає форму кінцівок, а зовнішня - з твердих пластмас. Після накачування повітря кінцівка надійно іммобілізується. Транспортування постраждалих Найважливішим завданням першої допомоги є організація швидкого та правильного транспортування (доставки) хворого або постраждалого у лікувальний заклад. Транспортування повинне бути швидким, безпечним, щадним. Завдання болю під час транспортування сприяє розвиненню ускладнень: порушенню діяльності серця, легенів, шоку. Вибір способу транспортування залежить від стану постраждалого, характеру травми або захворювання та можливостей тих, хто надає першу допомогу. Швидка медична допомога У містах та крупних населених пунктах транспортування постраждалого у лікувальний заклад краще проводити через станцію швидкої допомоги, яка за першим сигналом (виклик телефоном, через посильного, міліцейський пост та ін.) висилає на місце пригоди спеціально оснащену санітарну машину. Це, як правило, легковий автомобіль або мікроавтобус, в якому є місця для сидіння та місце для ношів. Ноші легко висуваються через люк у задній частині кузова. Їх встановлюють на висувну каретку з роликами, що забезпечують легке ковзання її за напрямними рейками, та спеціальними ресорами для зменшення тряски. Ноші (носилки) При відсутності якого-небудь транспорту слід нести постраждалого до лікарського закладу у ношах, імпровізованих носилках, за допомогою лямки або на руках. Медичні ноші забезпечують найспокійніше положення постраждалому, полегшують завантаження у транспорт, вивантаження та перекладання на ліжко, візки-каталки або операційний стіл. Переносити на ношах можуть 2-4 людини. Положення хворого на ношах визначається характером ушкодження або захворювання. Перш ніж вкласти хворого, слід за допомогою подушки, ковдри, одягу тощо, надати поверхні ношів форму, необхідну для створення хворому зручного для транспортування положення. Вкладання на ноші здійснюють наступним чином. Ноші встановлюють поруч з постраждалим збоку пошкодження (при травмуванні хребта з будь-якого боку). Дві-три людини зі здорового боку стають на коліно, обережно підкладають руки під постраждалого та одночасно піднімають його. У цей час третя або четверта людина кладе підготовлені ноші під постраждалого, а ті, хто піднімає, обережно вкладають його на ноші, усю увагу надаючи ушкодженій частині тіла. У траншеї, вузькому проході ноші під постраждалого можна підкласти з боку голови або ніг. При транспортуванні у холодну пору року хворого необхідно тепло вкрити. Перенесення на ношах повинна здійснюватися за умови виконання декількох правил. При русі рівною поверхнею хворих слід нести ногами вперед. Якщо хворий знаходиться у дуже тяжкому стані (непритомність, велика крововтрата і т.д.), то його потрібно нести вперед головою. Це необхідно для того, щоби людина, що йде ззаду, мала змогу бачити обличчя постраждалого, помітити погіршення стану та, припинивши транспортування, надати допомогу. Носильники не повинні йти в ногу; пересуватися потрібно неквапливо, короткими кроками, при можливості уникати нерівних поверхонь. Вищий носильник повинен нести нижній кінець ношів. При підйомі угору, сходами, хворого потрібно нести головою уперед, а при спуску - головою назад. Хворих з переламаними кістками нижніх кінцівок при підйомі краще нести вперед ногами, а при спуску - навпаки. Під час спуску та підйому ноші повинні бути завжди у горизонтальному положенні. Це легко досягається такими простими прийомами: при підйомі людина, що йде позаду, піднімає ноші до рівня своїх плечей, а при спуску це повинна зробити людина, що йде попереду. При відсутності спеціальних ношів їх можна виготовити з підручних засобів (жердини, дошки, пальта, ковдри, мішка тощо). Такі імпровізовані ноші обов’язково повинні бути міцними, спроможними втримати вагу тіла. При перенесенні на жорстких імпровізованих ношах під хворого необхідно підкласти щось м’яке (сіно, одяг, трава і т.п.). Носилкову лямку можна зробити з 2-3 ременів, шматка брезента, простирадла, рушників, товстої мотузки та ін. Носилкові лямки Перенесення хворих на великі відстані значно полегшується застосуванням лямок, які зменшують навантаження на кисті рук. Носилкова лямка - це брезентовий ремінь довжиною 3,5 м, завширшки 6,5 см, який має на одному кінці міцну металеву пряжку для з’єднання з іншим кінцем. Для перенесення ношів з лямки роблять петлю у вигляді вісімки та підганяють її під зріст носильника. Довжина петлі повинна дорівнювати відстані витягнутих у боки рук. Петлю надягають на плечі так, щоби її перехрест був на спині, а петлі, що звисають з боків, - на рівні кистей, опущених рук. У ці петлі просовують ручки ношів. Носильник, що йде попереду, береться за ручки ношів попереду лямки, а що йде позаду - позаду лямок. Перенесення на руках Першу допомогу доводиться надавати і в таких умовах, коли немає будь-яких підручних засобів або немає часу для виготовлення імпровізованих ношів. У цих випадках хворого необхідно перенести на руках. Одна людина може нести хворого на руках, на спині, на плечі. Перенесення способом "на руках попереду" та "на плечі" застосовують у випадках, якщо постраждалий дуже слабкий або непритомний. Якщо хворий у змозі триматися, то зручніше переносити його на спині. Ці способи потребують фізичної сили та застосовуються при перенесенні на невеликі відстані. На руках значно легше переносити двом носильникам. Постраждалого, що знаходиться у непритомному стані, найзручніше переносити способом "один за одним". Якщо хворий притомний та може самостійно триматися, то легше переносити його на "замці" з 3 або 4 рук. Значно полегшує перенесення на руках носилкова лямка. У ряді випадків хворий може подолати коротку відстань самотужки зі сторонньою допомогою. Супроводжуючий закидує собі на шию руку постраждалого та притримує його однією рукою, а іншою обхоплює хворого за поперек та груди. При пересуванні постраждалий вільною рукою може спиратися на палицю. При неможливості самостійного пересування постраждалого та відсутності помічників можливе транспортування волоком на брезенті та плащ-палатці. Положення постраждалого (хворого) при транспортуванні Для попередження ускладнень під час транспортування постраждалого слід перевозити у певному положенні відповідно до виду травми. Дуже часто правильне положення рятує життя пораненого та, як правило, сприяє найшвидшому одуженню. Найчастіше постраждалих транспортують у лежачому положенні з декількома варіантами, що залежить від характеру травми або захворювання. Транспортують поранених у лежачому положенні на спині, на спині із зігнутими колінами, на спині з опущеною головою та припіднятими нижніми кінцівками, на животі, на боку у фіксовано-стабілізованому положенні. У лежачому положенні на спині транспортують постраждалих з пораненням голови, пошкодженнями черепа та головного мозку, хребта та спинного мозку, переламаними кістками таза та нижніх кінцівок. У цьому ж положенні необхідно транспортувати усіх хворих, в яких травма супроводжується розвитком шоку, значною крововтратою або непритомністю, навіть короткочасною, хворих з гострими хірургічними захворюваннями та пошкодженнями органів черевної порожнини (апендицит, защемлення грижі, проривна виразка і т.д.). Постраждалих та хворих, що знаходяться у непритомності, транспортують у лежачому положенні на животі, з підкладеними під лоба та груди валиками. Таке положення необхідне для попередження асфіксії. Значну частину хворих можна транспортувати у сидячому положенні, а деяких тільки у сидячому та напівсидячому положенні. При транспортуванні у холодну пору року потрібно прийняти заходи для попередження охолодження постраждалого. Особливу увагу у цьому відношенні потребують поранені з накладеними артеріальними джгутами, постраждалі, що знаходяться у непритомному та у шоковому стані, з відмороженнями. У період транспортування необхідно проводити постійний нагляд за хворим, слідкувати за диханням, пульсом, зробити все, щоби при блювоті не виникла аспірація блювотиння у дихальні шляхи. Дуже важливо, щоби людина, що надає першу допомогу своєю поведінкою, діями, розмовами заспокоював психіку хворого, надавав впевненості у тому, що все добре закінчиться. Принципи черговості транспортування при масових травмах Масові травми виникають при землетрусах, автокатастрофах, залізничних аваріях, пожежах, вибухах. Успішне надання першої медичної допомоги у цих випадках залежить від організованості та порядку. Перш за все необхідно визначити, кому у першу чергу потрібна медична допомога. Порядок надання її повинен бути наступним: спочатку допомогу надають тим, хто задихається, потім пораненим з проникаючими пораненнями грудної та черевної порожнин, далі - пораненим зі значними кровотечами з ран, потім постраждалим, що знаходяться у непритомному стані, потім постраждалим зі значними переломами та у останню чергу - особам з невеликими пораненнями та переломами. Постраждалих розподіляють на групи за послідовністю транспортування у залежності від тяжкості пошкоджень. До групи тих, кого транспортують у першу чергу, входять: поранені з проникаючими пораненнями грудної та черевної порожнини, що знаходяться у непритомному або шоковому стані, з пораненнями черепа, поранені з внутрішніми кровотечами, ампутованими кінцівками, відкритими переломами, опіками. Група другої черги: постраждалі з закритими переломами кінцівок, поранені зі значними, але зупиненими зовнішніми кровотечами. Група третьої черги: поранені з незначними кровотечами, переломами невеликих кісток, забиттям. У кожній з цих груп дітей молодшого віку необхідно евакуювати у першу чергу та, якщо дозволяють обставини, разом з матір’ю (батьком). ІV. Закріплення. Дати відповіді на запитання. 1. Застосування засобів першої допомоги у надзвичайних ситуаціях. 2. Порядок проведення огляду й надання першої допомоги потерпілим. 3. Особливості транспортування потерпілих . V. Домашнє завдання. Підготувати повідомлення на тему: «Дія людини у надзвичайних ситуаціях».

Правила гри в баскетбол (продовження). За одне влучення м'яча в кільце може бути зарахована різна кількість очок: 1 очко — кидок зі штрафної лінії; 2 очки — кидок з середньої або близької дистанції (ближче триочкової лінії); 3 очки — кидок з-за триочкової лінії на відстані 6м 75см (7м 24 см в Національній баскетбольній асоціації); Гра офіційно починається спірним кидком в центральному колі, коли м'яч правильно відбитий одним з гравців. Матч складається з чотирьох періодів по десять хвилин (дванадцять хвилин в Національної баскетбольної асоціації) з перервами по дві хвилини. Тривалість перерви між другою і третьою чвертями гри — п'ятнадцять хвилин. Після великої перерви команди повинні помінятися кошиками. Гра може відбуватися на відкритому майданчику і в залі висотою не менше 7 м. Розмір поля — 28×15 м. Баскетбольні (стритбольні) щит, кільце, опори. Щит розміром 180х105 см від стійки. Від нижнього краю щита до підлоги чи ґрунту повинно бути 275 см. Кошик — це металеве кільце, обтягнуте сіткою без дна. Він кріпиться на відстані 0,31 м від нижнього обріза щита. Баскетбольний м'яч. Встановлена стандартами ФІБА для чоловічих змагань окружність баскетбольного м'яча — 74,9-78 см, маса — 567—650 г (для жіночих відповідно 72,4-73,7 см і 510—567 г). Порушення Аут — м'яч вийшов за межі ігрового майданчика. Пробіжка — гравець, який контролює «живий» м'яч, здійснює переміщення ніг понад обмеження, встановлене правилами. Порушення ведення м'яча, що включає в себе проніс м'яча, подвійне ведення. Три секунди — гравець нападу перебуває в зоні штрафного кидка більше трьох секунд у той час, коли його команда володіє м'ячем у зоні нападу. П'ять секунд — гравець при виконанні вкидання не розлучається з м'ячем впродовж п'яти секунд. Вісім секунд — команда, що володіє м'ячем із зони захисту не вивела його в зону нападу за вісім секунд. 24 секунди — команда володіла м'ячем більше 24 секунд. Тоді м'яч віддається команді суперника. Опікуваний гравець — гравець тримає м'яч більше п'яти секунд, у той час як суперник його щільно опікає. Порушення повернення м'яча в зону захисту — команда, що володіє м'ячем у зоні нападу, перевела його в зону захисту. Фоли Суддя фіксує фол Фол в баскетболі — недотримання правил, викликане персональним контактом або неспортивною поведінкою. Серед видів фолів є такі як: персональний;технічний;неспортивний;дискваліфікуючий. Гравець, який отримав 5 фолів (6 фолів у НБА) в матчі повинен покинути ігровий майданчик і не може брати участь у матчі (але при цьому йому дозволяється залишитися на лаві запасних). Гравець, що отримав дискваліфікуючий фол, повинен залишити місце проведення матчу (гравцеві не дозволяється залишитися на лаві запасних). Тренер дискваліфікується, якщо: він зробить 2 технічних фоли; офіційна особа команди або запасний гравець здійснять 3 технічних фоли; тренер здійснить 1 технічний фол, і офіційна особа команди або запасний гравець здійснять 2 технічних фоли. порушується заборона нецензурної лайки і образ. Кожен фол йде в рахунок командних фолів, за винятком технічного фолу, отриманого тренером, офіційною особою команди чи гравцем на лавці запасних. Залікові тести -5 триместр. Тема: баскетбол (правила гри розміщені на блозі вчителя фізичної культури Тарасенко Т.М.) Запитання 1 Баскетбол - це ...? А)варіанти відповідей: а)Спортивна гра, мета якої забити м’яч у ворота суперника б)Спортивна гра , в яку грають дві команди по 6 гравців у кожній. в)Двостороння спортивна гра, мета якої забити якумога більше м’ячів у кошик суперника , та не надати забити в свій кошик г)Двустороння гра , в яку грають лише на відкритому майданчику Запитання 2 Який гравець вибуває з гри ? варіанти відповідей: а)Той, що отримав багато зауважень б)Той, що постійно порушує правила гри в)Той, що отримав 3 фола г)Той, що отримав 5 фолів під час гри Запитання 3 Яка максимальна кількість часу надається гравцю на вкидання м’яча з ауту в гру? варіанти відповідей: а)10 секунд б)5 секунд в)6 секунд г)24 секунди Запитання 4 Скільки разів можна вести м’яч у баскетболі в рамках одного володіння м’ ячем одним гравцем? варіанти відповідей: а)Два рази б)Скільки завгодно разів в)Три рази поспіль г)Один раз Запитання 5 Що означає фол в баскетболі? варіанти відповідей а)Фол - це порушення правил гри, внаслідок контактної або безконтактної поведінки на майданчику під час гри б)Фол - це порушення гравцем правил гри під час ведення м’яча в)Фол - це попередження гравця за погану поведінку на майданчику г)Фол - це покарання арбітра Запитання 6 Назвіть розміри майданчика для гри в баскетбол. варіанти відповідей: а)18 х 9 метрів б)26 х 15 метрів в)28 х 15 метрів г)26 х 18 метрів

Правила гри в баскетбол Розміри щита і кошика Розміри поля за правилами ФІБА 2010 року Перші правила гри в баскетбол сформулював американець Джеймс Нейсміт. Вони складалися лише з 13 пунктів. З часом баскетбол змінювався, змін вимагали і правила. Перші міжнародні правила гри прийняті 1932 року на першому конгресі ФІБА, після цього вони багаторазово коректувалися і змінювалися, останні значні зміни внесені 1998 і 2004 року. З 2004 року правила гри залишаються незмінними. Правила гри дещо відрізняються в НБА і чемпіонатах, що проводяться під егідою ФІБА (Чемпіонати світу, Олімпійські ігри, Чемпіонати континентів, міжнародні та національні першості європейських клубів). В баскетбол грають дві команди, зазвичай по дванадцять осіб (як чоловіки, так і жінки), від кожної з яких на майданчику одночасно діють п'ять гравців. Мета кожної команди в баскетболі — закинути баскетбольний м'яч у кошик суперника і перешкодити іншій команді опанувати м'ячем і закинути його в кошик своєї команди. М'ячем грають тільки руками. Бігти з м'ячем, не ударяючи їм в підлогу, навмисно бити по ньому ногою, блокувати будь-якою частиною ноги або бити по ньому кулаком — порушення. Випадкове ж зіткнення або торкання м'яча стопою або ногою не є порушенням. Переможцем в баскетболі стає команда, яка після закінчення ігрового часу набрала більшу кількість очок. При рівному рахунку після закінчення основного часу матчу призначається овертайм (зазвичай п'ять хвилин додаткового часу), у разі, якщо і після його закінчення рахунок буде рівним, призначається другий, третій овертайм і т. д., до тих пір, поки не буде виявлений переможець матчу.

ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ ВАРІАТИВНИХ МОДУЛІВ У ПРОЦЕС ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ • Спрощені правила гри у міні-флорбол (3х3 з воротарем і без воротаря) Ігровий майданчик, екіпіровка та учасники - Майданчик 20х10 м., ворота 160*116 см., або менші, розміщені на метр від короткої сторони майданчика по центру (мал. 1). - В полі, в кожній команді, грають по три польових гравця та воротар. В кожній команді, як мінімум 1 запасний гравець. • - В заявку команди дозволяється включати не більше 10, і не менше 5 гравців з яких один може бути воротарем. Форма гравців команди повинна бути однаковою. - Ігровий час 2 періоди по 20 хв. чистого часу. В разі необхідності (наприклад: надання медичної допомоги) ігровий час зупиняється. При нічийному результаті в стикових іграх переможець визначається шляхом проведення серії штрафних кидків (буллітів)- по 3 кидка від кожної команди, а при нічийному результаті – далі, до переваги в один гол. - Гравці повинні грати ключками, моделі яких сертифіковані Міжнародною Федерацією Флорбола. Зламана ключка повинна бути зразу ж замінена. • Початок гри та спірні ситуації - гра починається (відновлюються) розіграшем в центрі поля по свистку; - при відновлення гри, при вільному або штрафному ударі суперники повинні знаходитися не ближче 3-х. метрів від м’яча і не перешкоджати продовженню гри; - при виникненні спірних ситуації право вільного удару надається гравцю команди, який ближче знаходився до м’яча в момент виникнення такої ситуації; - вільний удар виконується з ближнього місця на ігровому полі, але не ближче 3,5 метрів від воріт. Рішення приймає суддя, показуючи рукою направлення розвитку гри (превагу). • В грі дозволено: - підігрувати собі ногою, роблячи тільки один дотик; - зупиняти м’яч ногою, або тілом, не роблячи при цьому стрибка; - опиратися тільки на одне коліно, граючи з м’ячем, або при захисті воріт; - проводити не обмежену кількість замін; - запросити один тайм-аут 30 с. за гру. • Заборонено: - грати сидячи, лежачи; віддавати пас ногою; грати рукою або головою; - штовхати та блокувати суперника; бити по ключці та ногам; - робити підніжки та захвати, утримувати і піднімати ключку суперника; - піднімати ключку вище коліна, кидати ключку; - намагатися забрати м’яч, розміщуючи ключку між ноги суперника; - відбивати м’яч ногою та спорити з суддюю. • Покарання: - при порушені вище вказаних правил призначається штрафний удар з місця порушення, але не ближче 3,5 метра від воріт; - при повторних порушеннях гравець може бути видалений з майданчика до кінця періоду з правом заміни. Суддя повинен одною рукою вказати на гравця , а другою вказати за межі поля, і прослідкувати, щоб видалений гравець знаходився за межами поля, не заважаючи проведенню матчу; - при грубому порушені, навмисній небезпечній грі, або не дисциплінованій поведінці призначається штрафний кидок (болліт). Гравець здійснивши порушення, видаляється з поля до кінця гри.

Захист Вітчизни (дівчата) 11клас. Проведення заняття з особовим складом 11 класу. Навчальна мета: узагальнити знання з домедичної допомоги. Виховувати впевненість у своїх діях при наданні домедичної допомоги потерпілому. Базові поняття : Опіки …- Електротравми ….- Пожежа …- Токсичні речовини…- Тести. 1. Якого кольору не буває натуральна їжа? А – білого; Б – блакитного; В – зеленого; Г – червоного. 2. Назвіть рослину, яку здавна використовували як вату та йод, завдяки її гігроскопічним та антисептичним властивостям: А – білий болотний мох; Б – живокість висока; В – полин однорічна; Г – ромашка лікарська. 3. Ізраїльські вчені вперше довели, що тривале спілкування мобільним телефоном може спричинити… А – … катаракту (помутніння кришталика, подальшу сліпоту); Б – … розлади орієнтування на місцевості; В – … порушення кровообігу; Г – … втрату слуху. 4. Найбільш токсичні речовини, створені людиною та визнані світом абсолютною отрутою: А – формальдегіди; Б – двооксид хлору; В – хлороформ; Г – діоксини. 5. Укажіть токсичні речовини, здатні викликати пошкодження шкіри: А – фосфорорганічні інсектициди (дихлофос, хлорофос, карбофос та ін.); Б – синильна кислота та її похідні, чадний газ, алкоголь і його сурогати; В – діхлоретан, гексахлоран, БОР (іприт, люїзит), миш’як і його сполуки, ртуть (сулема); Г – вугілля, нафта, торф, природний газ. 6. Яку речовину Леонардо да Вінчі називав «соком життя»? А – воду; Б – кров; В – молоко; Г – повітря. 7. Яка перша дія при спалаху електрообладнання? А – загасити спалах за допомогою вогнегасника; Б – вимкнути з електромережі; В – подзвонити за телефоном 101; Г – швидко залишити будівлю. 8. Які ваші дії, якщо ви прокинулися в задимленому приміщенні? А – випити склянку води; Б – відкрити кватирку або вікно; В – зателефонувати другові; Г – скотитися з ліжка й повзти до виходу. 9. Укажіть прилад для виміру рівня радіоактивності: А – барометр; Б – дозиметр; В – люксметр; Г – спідометр. 10. Чого не можна робити при сильних опіках? А – змазувати спиртом, жиром; Б – обробляти спеціальними гелями; В – підставляти пошкоджену ділянку під прохолодну воду; Г – звертатися до лікаря.

10.04.20. Урок фізичної культури. Тип уроку: практичний. Тема: вплив фізичних вправ на організм людини. Тривалість: 45хв. (три-чотири рази на день по 15-10 хвилин) Хід уроку. Шкільні заняття, які поєднують у собі психічне,статичне,динамічне навантаження на окремі органи і системи і на весь організм загалом,потребують проведення під час виконання завдань зняття локального втомлення. Тому ми розпочинаємо виконувати комплекси фізичних вправ для розвантаження та зняття втомлення. Вправи записати в зошит. Вправи для поліпшення мозкового кровообігу 1.Вихідне положення (в.п.) – сидячи на стільці. 1-2 - відвести голову назад і плавно нахилити назад; 3-4- голову нахилити вперед,плечі не піднімати. Повторити 4-6 раз. Темп повільний. 2.В.П. – сидячи, руки на поясі . 1 – поворот голови вправо; 2 – В.П.; 3 – поворот голови вліво; 4 – В.П. Повторити 6-8 раз. Темп повільний. 3. В.П. – сидячи, руки на поясі . 1-4 – колові рухи головою в ліву сторону; 1 – 4 – колові рухи головою в праву сторону. Повторити 6-8 раз. Темп повільний. 4. В.П.- стоячи або сидячи, руки на поясі. 1 – махом ліву руку занести через праве плече, голову повернути наліво; 2 – В.П. 3 – те саме правою рукою; 4 –В.П. Повторити 4-6 раз. Темп повільний.

09.04 Урок фізичної культури. Тема:легка атлетика,загально фізична підготовка. Форма проведення: тестування. Тривалість 45хв. Тести: 1. Фізична підготовка поділяється на … 2. Призначення ЗФП – 3. Головна мета самостійних занять – 4.Тривалість ранкової гімнастики- … 5. Тривалість тренувального заняття – … 6.Тактика бігу – … 7. На реалізацію тактичних планів бігу впливають такі зовнішні умови:... 8. Поглиблене дихання перед початком старту називається … 9. Важливою умовою досягнення позитивних результатів у будь-якому виді спортивної діяльності є удосконалення ……………………….. системи. 10. Неможливо виконати метання без ……………. 11. На дальність польоту м’яча впливають… 12.Скільки спроб дається учаснику змагань зі стрибків у висоту……. 13.Чим відмінний кросовий біг від бігу на довгі дистанції………

Варіативні модулі. У навчальну програму з фізичної культури для 5 - 9 класів добавлені нові спортивні дисципліни. Пропоную інформацію про деякі з них. Корфбол Корфбол - командна гра з м'ячем. В корфбол грають більше ніж у 50 країнах. Найбільшу популярність гра дістала у Нідерландах та Бельгії. Корфбол відрізняється від інших командних ігор тим, що команда складається з чотирьох чоловіків і чотирьох жінок. У корфбол грають на усіх континентах окрім Антарктиди. Грати можна як у спортивному залі, так і на відкритому повітрі. Корфбол не потребує дорогого інвентарю. Для гри необхідний майданчик, поділений на дві зони. Крім того потрібні два стовпи (3,5 м, або коротші для юних учасників), два кошики, м'яч та дві команди - по вісім чоловік у кожній. Один суддя. Гра досить проста. Очко здобувається закиданням м'яча до кошика іншої команди. Після здобуття двох очок наступає зміна зон: захисники стають гравцями, що атакують, а ті, що атакували кошик суперника раніше, стають захисниками. Після першої частини гри команди міняються зонами - незалежно від результату. Особисті навички та вміння тут важливі, однак це колективна гра - дриблінг та переміщення з м'ячем заборонені. Отримавши пас в русі, слід спершу зупинитися і передати м'яч іншому гравцю. Тактика гри. Кожна команда намагається здобути очки реалізувавши заплановану тактику команди. Це безконтактна гра, блокування, штовхання і утримання суперника заборонені. Заборонені й копання м'яча та вдаряння його кулаками. Забороняється торкатися руками стовпа та кошика. Початком становлення корфболу в Україні вважається проведений з 8 по 10 жовтня 2012 року у Львові Міжнародний семінар з корфболу першого рівня «Ввідний тренерський курс з корфболу» на базі Львівського лінгвістичного ліцею і Львівського державного університету фізичної культури. З боку Міжнародної федерації корфболу брали участь: Карлос Альба Пухол з провінції Каталонія (Іспанія), представник Нестле - бізнес – сервіс- центру у Львові; Каспер Бум з Голландії, гравець національної збірної Голландії з корфболу; Сергій Нізовський, виконавчий директор Орловської федерації корфболу (Росія), гравець національної збірної Росії з корфболу. Україну представляли: вчитель фізичної культури Львівської лінгвістичної ліцею Дмитро Голубенко, проректор зі спортивної роботи ЛДУФК Володимир Левків і доцент кафедри теоретико - методичних основ спорту ЛДУФК Мар'ян Пітин. У семінарі також брали участь викладачі і студенти кафедри спортивних ігор за спеціалізацією баскетбол, волейбол, гандбол, бадмінтон, теніс і настільний теніс, а також студенти спеціалізації футбол. 9 жовтня у спортивному залі ЛДУФК провели першу товариську зустріч з корфболу між собою студенти цього ж вузу. Це був перший товариський матч з цього виду спорту в Україні. Цього ж дня відбулася ще одна гра на відкритому майданчику біля Порохової вежі між організаторами тренерських курсів з корфболу і студентами ЛДУФК. Міжнародна федерація корфболу і Карлос Альба Пухол передали для України обладнання для занять з корфболу (корфи і м'ячі). Усі учасники семінару отримали сертифікати Міжнародної федерації корфболу за підписом її президента. Львівська обласна федерації корфболу була заснована у 2012 році. Її заснували три шкільні вчителі за участю Карлоса Альби Пухола, який став її меценатом. Президентом федерації був обраний Дмитро Голубенко. Під його керівництвом у квітні 2013 року у Львові був проведений перший в Україні турнір з корфболу за участю більш ніж 60 учасників. 27 жовтня 2013 року Львівська обласна федерації корфболу була прийнята до Міжнародної федерації корфболу, ставши її 60-м офіційним членом. Федерація пропагує дисципліну, проводячи товариські зустрічі та змагання. Три школи у Львові культивують цей вид спорту. 14 червня, коли відзначається Всесвітній день корфболу, на спортмайданчику біля Порохової вежі проходять товариські матчі. 06.04.20 –на блог.

Домашнє . . Дата: 06.04.20. Тема: легка атлетика. Форма проведення : тестування06.04.20. Урок фізичної культури №4. Тема: легка атлетика. Форма проведення : тестування. Тести: 1.Головною фазою в техніці метання є: А) фінальне зусилля; Б)замахування; В) розбіг; Г) скресний крок. 2.Що таке крос? А) біг з перешкодами; Б) смуга перешкод; В) біг пересіченою місцевостю. 3.Пристрій для виконання старту називається: А) стартова підставка; Б) стартер; В) стартова колодка. 4.Легку атлетику називають: А) королевою стадіону; Б)королевою спорту; В) царицею спортзалу. 5. По якій частині тіла замірюють довжину стрибка: А) по руці; Б) по частині тіла найближчої до зони відштовхування; В) по частині тіла найбільш далекої від зони відштовхування. 6.Довжина дистанції марафонського бігу? А)32км150м; Б) 40км135м; В) 42км195м. 7. Яка дистанція вважається спринтерскою? А) 800м; Б) 1500м; В)100м. 8.Як карається бігун, який зробив 2 фольстарта в бігу на 100м? А) знімається зі змагань; Б)попереджається; В) ставиться за 1м позаду всіх стартуючи. 9.Якщо при метанні спортсмен переходить контрольну лінію, то його … А) дозволяють додаткову спробу; Б) спроба і результат зараховують; В) спроба зараховується, а результат ні. 10. Стартовими командами є… А) «На старт»,»Увага»,»Руш»; Б) «Приготувались»,»Почали»; В) «Увага», «Побігли».

Поради вчителя фізичної культури. Шановні учні! Зараз, як ніколи, виконуючи домашні завдання ви значно більше часу проводите біля екранів моніторів, тому у проміжках між виконаннями домашніх завдань потурбуйтесь про своє здоров'я і скористайтеся цими порадами: Комплекси фізичних вправ Домашні завдання з фізичної культури 1.Вправи для м'язів ніг М'язи ніг відносяться до числа найбільш масивних і сильних м'язів людського тіла, при цьому вправи для їх розвитку потребують достатньо великих навантажень. Виконати це в домашніх умовах не завжди виходить. Великі можливості дає використання гумового бинта. Необхідно тільки передбачити прикріплення невеликого м'якого пояска для фіксації на любій частині ноги. В. п. - присідання з подальшим випрямленням ніг, долаючи натяг зложеного у декілька разів бинта. В. п. - стоячи спиною до стінки. Один кінець бинта закріплений за крюк, другий за гомілку. Піднімання зігнутої ноги вверх. В. п. - теж саме, тільки виправлення зігнутої ноги. В. п. - теж саме, тільки піднімання прямої ноги вверх. . В. п. - теж саме, тільки стоячи боком до стіни. Рухи ногою в сторону (від стіни). На початку виконується лівою, якщо той що займається стоїть правим боком до стіни, потім правою ногою. Ці ж вправи можна виконувати стоячи обличчям до стіни, лежачи на спині, на боку, животі, міняючи положення тіла по відношенню до точки кріплення гумового бинта. 2.Вправи для м'язів рук і плечового пояса. В. п. - упор лежачи. Згинання і розгинання рук. В. п. - теж саме, тільки ноги на підвищеній опорі. В. п. - теж саме, тільки долаючи опір, що надається партнером . В. п. - вис. лежачи. Підтягування у висі лежачи. В кості «перекладини» використовується металева, або дерев'яна жердина (довжиною 80 - 100 см.) достатньої міцності. В. п. - стоячи зігнувшись, наступивши на зложений у декілька разів гумовий бинт, утримуючи за кінці. Згинання і розгинання рук В. п. - упор стоячи руки в сторони на двох столах. Рух тіла вниз-вверх. Напруженість м'язів регулюється відстанню між столами . В. п. - сидячи за столом поставити руху ліктем на стіл, захопити кисть партнера (мал. 36). Боротьба рухами: 1-й варіант - стараємося притиснути руку партнера до столу; 2 варіант -стараємося розгорнути руку партнера. Вправа виконується як і лівою, так і правою. В. п. - стоячи ноги на ширині плечей, руки вперед. Рухи рук вверх-низ, долаючи натяги гумового бинта, утримування ногами . В. п. - стоячи ноги на ширині плечей, нахилитися, руки вверх, утримати за кінцями гумового бинта, закріпленого за трубкою або дерев'яну ручку. Рухи рук вверх-низ, вліво-вправо. В. п. - теж, тільки спиною до точки кріплення бинта, руки вниз. Рухи рук вперед-вниз, сторони-вверх. В. п. - упор лежачи на двох стільчиках. Згинання і випрямляння рук. рухи тіла вниз-вверх. Напруження м'язів регулюється відстанню між стільчиками. В. п. - стоячи ноги на ширині плечей, захопити партнера за передпліччя злегка зігнутих і розведених в боки рук. Долаючи опір, звести їх разом. У цій вправі, як і в багатьох других парних вправ, загрузка падає на обох партнерів. В. п. - перший - лежить на спині, руки вперед, другий - стає в одному кроці від голови партнера та бере його за руки. Виявляти опір партнеру, який опускає руки до доторкання підлоги, поступово ослаблює натиск на руки лежачого партнера, дати йому можливість прийняти в. п. В. п. - стоячи ноги на ширині плечей, руки тримають бинт, зложений у декілька разів. Розведення рук у сторони. В. п. - стоячи ноги на ширині плечей, у правій руці бинт, долаючи натяг бинта, поворот тулуба вліво. Теж саме і другою рукою. Вправи з бинтом легко міняються. Для цього потрібно лише повернутися кругом, випрямити, або, навпаки, нахилитися; виконувати вправу прямими та зігнутими руками і т. д. 3. Вправи для м'язів спини. М'язи спини беруть участь у прогинанні хребетного стовпа, приймають на себе основне навантаження при піднятті навантаження. В. п. - упор лежачи заду, ноги на стільчику. 1 - максимально прогнутися, 2 -вернутися у вихідне положення. В. п. - упор лежачи животом на стільчику. 1 - прогнуться; 2 - і т. п. В. п. - теж саме із гантелями у руках. В. п. - теж саме із фіксацією зігнутого положення до 3 - 4 сек. В. п. - лежачи на спині, ноги на стільчику, руки за головою. 1 — прогнутися; 2 - і т. п. (мал. 6в) В. п. - упор лежачи на животі, руки долонями вниз. 1 - опираючись руками, прогнутися, ноги не торкаються підлоги; 2 - в. п.. В. п. - Лежачи на животі, руки вверх. 1 - прогнутися, руки и ноги не торкаються підлоги; 2 - в. п. В. п. - теж саме, із гантелями в руках. В. п. - лежачи на спині, руки в сторони. 1 - прогнутися, 2 - в. п.. В. п. - упор лежачи заду, ноги зігнуті, ступні впираються у краї стільчика. 1 -прогнутися, 2 - в. п. 4. Вправи для м'язів черевного преса. М'язи живота не тільки беруть участь в акті дихання, в згинанні і поворотах тулуба, та сприяють формуванню відмінній, підтягнутій поставі. Тому турбота о розвитку цієї м'язової групи повинна бути особлива. До того ж практика показує, що не завжди ті що навчаються, виконують одне із програмних вправ - кут в упорі на час. В. п. - сидячи кутом. Носками ніг «написати» цифри від «0 - 10», не опускаючи ніг до кінця вправи. . В. п. - сидячи кутом, розведення ніг у сторони. В. п. - сидячи 1 - сидячі зігнути ноги; 2 - сидячи кутом, руки в сторони; 3 – тримати В. п. - сидячи кутом, руки за головою, ноги на стільчику. Згинання і розгинання тулуба у кульшових суглобах. Вправа поступово ускладнюється шляхом збільшення висоти опори. 5. Вправи для м'язів шиї В. п. - стоячи спиною до стінки ноги на ширині плечей, руки на пояс. Нахили головою вперед. Теж, тільки стоячи обличчям до стінки, нахили головою назад. В. п. - упор стоячи ноги на ширині плечей нахилившись з додатковою опорою головою. Нахили голови вперед, назад, вліво, вправо, по колу. На перших заняттях вправи виконуються з опорою рук. В. п. - міст на голові з опорою руками. На перших заняттях вправи виконуються з опорою рук. В. п. - в парах, стоячи обличчям друг до друга, на відстані пів кроку. Покласти долоні рук на потилицю партнера, упираючись ліктями у його груди. Силою рук нахилити голову вперед. При розгинанні голови чинити опір.