25.05.20 Тестові завдання з фізичної культури для перевірки теоретичних знань з теми легка атлетика ( VІ триместр 9-10 класи). 1. Який вид спорту вважається «Королевою спорту»? а) спортивна гімнастика б) легка атлетика в) атлетична гімнастика. 2.Де зародилася легка атлетика? а) В Англії б) Греції в) Франції. 3.Яка форма одягу легкоатлета під час змагань? а) майка, труси, шиповки б) футболка, шорти, бутси в) спортивний костюм. 4. Які команди існують при виконання бігу з низького старту? а) «Увага», «Приготувалися», «Руш» б) «На старт», «Увага», «Руш» в) «Увага»,»На старт», «Руш». 5.Відмітьте види змагань, які не належать до легкої атлетики? а) ходьба б)сучасне п»ятиборство в) біг г) тріатлон д) десятиборство є) метання. 6. Назвіть основні складові елементів бігу. а) біг на дистанції б) нахил вперед в) старт г) стартовий розгін д) фінішування. 7.Як називається збільшення швидкості після старту? а) стартовий розгін б) прискорення г)старт 8. Які фізичні вправи включає в себе легка атлетика? а) стрибки б) метання в) багатоборство г) ходьба д) біг є) нахили 9.Назвіть способи стрибків у довжину з розбігу? а) стрибок у кроці б) «вигнувшись» в) «перекидний» г) «ножниці» д) «зігнувши ноги». 10. Яка контрольна вправа для визначення спритності? а) біг на 60 метрів б) «човниковий біг» 4х6м в) біг на 30м 25.05.20

Конспект уроку з фізичної культури для учнів 9-10 класів на 22.05.20 Форма проведення: лекція Тема: легка атлетика. Задача уроку: ознайомити учнів з технікою виконання стрибка у висоту способом «переступання». Хід уроку. Техніка стрибка у висоту з розбігу спосіб "переступання" Вчитель. Цей стиль, хоч і є самим давнім з усіх стилів, але по своїй технічній простоті і малій вимогливості до місць приземлення застосовується в школах на фізкультурних заняттях для дітей, підлітків і юнацтва, які не займаються легкою атлетикою, а також на етапі початкових занять легкою атлетикою. Розгін складається з 6 - 8 бігових кроків, виконується під кутом до планки в 30-45°. Відштовхування виробляється далекою від планки ногою на відстані 70 - 80 см від проекції планки. Для визначення місця відштовхування треба стати боком до планки, витягнути махову руку, торкаючись кистю планки, - це і буде шукане місце відштовхування. При підборі розгону необхідно пам'ятати, що п'ять нормальних кроків ходьби складуть три бігові кроки. Поштовхова нога на місце відштовхування ставиться майже прямою, не слідує її занадто згинати в коліні. Мах виконується прямою ногою, яка у вищій точці може злегка зігнутися в коліні. Тулуб тримається вертикально, руки, злегка зігнуті в ліктьових суглобах, активно піднімаються вгору-вперед на рівень голови. Коли махова нога знаходиться над планкою, підтягується поштовхова нога, злегка зігнута в коліні. Махова нога опускається за планку, поштовхова нога переноситься через неї. У момент перенесення поштовхової ноги плечі обертаються у бік планки поштовхова рука відводиться назад, допомагаючи відвести плечі і тулуб від планки. Приземлення здійснюється на махову ногу боком, обертаючись грудьми до планки. Приземлятися можна до ями з піском, підведеної над поверхнею розгону або, в умовах залу, на стопку матів. Головне, щоб висота місця приземлення давала можливість після переходу через планку опустити майже пряму махову ногу на місце приземлення. Д.З. – назвіть етапи виконання стрибка у висоту способом «переступання».

Урок фізичної культури для учнів 9-10 класів Дата проведення 19.05.20 Тема: легка атлетика. Задача уроку : ознайомлення з технікою виконання стрибка у довжину з розбігу способом «зігнувши ноги». Хід уроку. Вчитель. Стрибок в довжину з розбігу складається з чотирьох фаз: Розбігу. Відштовхування. Польоту. Приземлення. Розбіг У хлопців довжина розбігу складає до 45м. (20-24) бігові кроки, у дівчат до 30-35 м.(18-22) кроки. Швидкість під час розбігу набирають поступово від початку до кінця розбігу. Початок розбігу характеризується великим нахилом тулубу, збільшенням довжини й частоти кроків, із наближенням до бруска нахил тулуба зменшується, темп кроків стабілізується, приріст швидкості зростає за рахунок довжини кроків. Останній крок розбігу найчастіше коротший за передостанній на 25-45 см. Відштовхування На брусок для відштовхування нога ставиться майже випрямленою активним рухом. На місце відштовхування нога ставиться з п'ятки, кут між нею і доріжкою 65-75 градусів, нога трохи згинається в коліні і випрямляється в гомілко-ступному суглобі. Під час підготовки поштовхової ноги для відштовхування, махова нога відведена назад. Стрибун робить енергійний рух маховою ногою вперед угору. У кінці відштовхування стегно махової ноги займає горизонтальне положення, а гомілка рухається вперед, що сприяє збереженню рівноваги. Правильне відштовхування характеризується активною постановкою поштовхової ноги, виведення таза вперед,різнойменна маховій нозі рука рухається убік і трохи назад, а інша вперед-угору, кут відштовхування складає 79-80 градусів. Політ Спосіб «зігнувши ноги» найпростіший. Після відштовхування третину довжини стрибка стрибун перебуває в положенні »у кроці», потім піднімає поштовхові ногу до рівня махової і піднімає коліна зігнутих ніг до грудей, рухаючи руками уперед - вгору. Приземлення При приземленні стрибун випрямляє ноги якомога далі виносячи ступні. Результат стрибка визначається від лінії відштовхування до найближчої точки приземлення. Після приземлення стрибун повинен вийти зі стрибкової ями вперед, або вперед - в сторону. Результат стрибка визначається від лінії відштовхування до найближчої точки приземлення. Домашнє завдання. Опрацювати конспект. Дати відповідь на запитання: Стрибок в довжину з розбігу складається з _____________ фаз:

Конспект уроку з фізичної культури для учнів 9 - 10 класів на 15.05.20 Тема: легка атлетика. Тип уроку: лекція. Задачі уроку: 1. Ознайомити учнів з правилами безпечної поведінки на уроках фізичної культури, зокрема легкої атлетики. 2. Дати загальне поняття про метання взагалі, та метання малого м»яча на дальність. Хід уроку. Вчитель. Інструкції що до техніки безпеки на уроках фізичного виховання Правила безпеки під час занять з фізичної культури та спорту поширюються на всіх учасників навчально-виховного процесу під час організації та проведення занять з фізичної культури та спорту (на уроках, у гуртках фізичної культури, спортивних секціях, групах загальної фізичної підготовки). Заняття з фізичної культури та спорту у навчальних закладах проводяться відповідно до програми з фізичної культури, затвердженої МОН України. Уроки, заняття в гуртках, секціях повинні проводитися тільки вчителями фізичної культури або особами, які мають належну освіту та кваліфікацію. Дозвіл на введення в експлуатацію спортивних споруд та проведення занять з фізкультури і спорту під час прийому навчального закладу до нового навчального року дає комісія, створена відповідно до рішення виконкому райради. Переобладнання спортивних споруд та встановлення додаткового обладнання дозволяється тільки за узгодженням з представниками райради, районного управління освіти, пожежного нагляду та районної санепідемстанції. Для занять з фізкультури та спорту допускаються учні, які пройшли медичний огляд і не мають протипоказань щодо стану здоров'я. Висновок про стан здоров'я медперсонал доводить до відома вчителя фізкультури або особи, яка проводить заняття з фізкультури та спорту. На підставі цих даних учні розподіляються для занять фізкультурою на основну, підготовчу та спеціальну групи. Під час проведення занять з фізкультури та спорту як на уроках, так і в позаурочний час учні навчальних закладів користуються спеціальним спортивним одягом (спортивний костюм) та спортивним взуттям, що визначаються правилами проведення змагань з окремих видів спорту. Проводити заняття без спортивного одягу і спортивного взуття не дозволяється. У спортивних залах має бути аптечка (на відкритих спортивних майданчиках - переносна аптечка) з набором медикаментів, перев'язувальних засобів для надання першої до лікарської допомоги у разі травм та пошкоджень. Під час проведення спортивних змагань у навчальному закладі забезпечувати медичне обслуговування. Кількість місць у спортивному залі під час проведення занять встановлюється із розрахунку 2,8 м 2 на одного учня. Заповнювати зал понад встановлену норму не дозволяється. Підлоги спортивних залів має бути пружними, без щілин і заструпів, мати рівну, горизонтальну і неслизьку поверхню. Поверхня підлоги не повинна деформуватися від миття і до початку занять має бути сухою і чистою. Приміщення горища спортзалу потрібно утримувати в чистоті і замикати на замок. Ключі від горища зберігати в певному місці. На горищі не дозволяється влаштовувати склади спортивного інвентарю та навчального обладнання. Рубильники електромережі мають бути встановлені поза спортзалом. На всіх розетках мають бути зроблені написи про величину напруги та встановлені запобіжні заглушки. Температура в роздягальнях для дітей має бути не нижче за 18-20 °С; у спортивних залах не нижче за 15 °С і у душових - 25 °С. У спортивному залі на відповідному місці має бути розміщений план евакуації на випадок пожежі. Забороняється забивати наглухо і захаращувати двері запасних виходів із спортзалу. У кожному спортзалі має бути не менше двох пінних або порошкових вогнегасників. Вимоги безпеки перед початком занять: Роздягальні спортзалів мають бути відкриті за 10 хв. до занять. Черговий по класу приймає роздягальню і відповідає за чистоту і порядок у роздягальні. Вхід учнів у спортзал до початку занять забороняється. У роздягальні не штовхатися, усі речі розміщувати так, щоб вони не становили загрозу здоров'ю учнів. Учні 1-3-х класів роздягаються у своїх класах і в спортзал заводяться вчителем фізкультури. Вимоги безпеки під час проведення занять: • Суворо дотримуватись вимог техніки безпеки на уроках фізкультури. • Проводити заняття у спортзалі разом з учителем чи його заступником. • На уроці фізкультури учні повинні бути одягнені тільки у спортивну форму, нігті коротко обрізані, волосся підібране. • Взуття має бути з гумовою підошвою. •У місцях стрибків необхідно мати гімнастичні мати. • Не виконувати вправи на приладах без страхування. • Не стояти поблизу гімнастичного приладу під час виконання учнем вправ. • При виконанні вправ поточним методом слідувати з інтервалом. • При виконанні стрибків приземлення має бути м'яким з поступовим присіданням. • Не виконувати вправи, маючи вологі долоні. • Після занять потрібно мити руки з милом. • Бути уважним при виконанні вправ, переходах від приладу до приладу. • Перед виконанням вправ на приладах перевірити закручення гвинтів. • Спортивна форма завжди має бути чистою. • Взуття має відповідати розміру, що носить учень. • При поганому самопочутті, пошкодженнях, запамороченнях, болях в серці, печінці, шлунково-кишкових розладах терміново звертатись до викладача. Не дозволяється: • Заходити в спортивний зал без спортивною взуття. • Вживати жувальну гумку на уроці. • Носити на уроках фізкультури ланцюжки, обручки та годинники. • Штовхати у спину учня, який біжить попереду. • Підсідати під гравця, який вистрибує. • Робити підніжки, чіплятися за форму. • Переносити важкі прилади без дозволу вчителя. • Змінювати висоту приладів без дозволу вчителя. • Переходити від приладу до приладу без дозволу вчителя. 3.2. Під час занять з гімнастики: • Гімнастичні прилади не повинні мати у складальних одиницях і з'єднаннях люфтів, коливань, прогинів. Деталі скріплень мають бути надійно закручені. • Робоча поверхня перекладини, брусів має бути гладенькою. Пластини для скріплення гаків розтяжок мають бути щільно прикручені до підлоги і заглиблені врівень з пологою. • Гімнастичні мати мають впритул укладатися навколо гімнастичного приладу так, щоб вони перекривали площу зіскоку та можливого зриву або падіння. • Гімнастичний місток має бути побитий гумою, щоб запобігти ковзанню під час відштовхування. До занять гімнастикою допускаються учні, які пройшли медогляд та інструктаж з техніки безпеки. Можливість отримання травм під час виконання вправ: • на несправних приладах; • без належної страховки; • без застосування гімнастичних матів; • а забруднених спортивних приладах, а також під час виконання вправ на приладах із вологими долонями. Вимоги безпеки до початку занять: • спортивне взуття має бути з неслизькою підошвою; • протерти жердину перекладини сухою ганчіркою і зачистити наждачним папером; • перевірити надійність кріплення перекладини, коня і козла, стопорних гвинтів на брусах; • у необхідних місцях приготувати гімнастичні мати. Поверхня матів має бути рівною. Під час проведення занять: • не виконувати вправ на приладах без дозволу вчителя або його помічника, а також без страховки; • враховувати інструкції щодо приземлення під час виконання стрибків через прилади; • не стояти близько до учня, який виконує вправу на приладі; • не виконувати вправи з вологими долонями; • під час виконання вправ поточним методом слідкувати за оптимальністю інтервалів між учнями (з метою запобігання зіткнень). Дії у разі непередбачених обставин: • у разі появи в учня больових відчуттів у суглобах рук, почервоніння або потертості шкіри на долонях і поганого самопочуття припинити заняття і сповістити про це викладача; • у разі виникнення пожежі у спортзалі негайно припинити заняття і вивести учнів із залу, сповістити про пожежу адміністрацію і відповідальні органи, а самому вчителю безпосередньо почати ліквідацію пожежі; • якщо учень отримав травму, треба негайно надати йому першу медичну допомогу, сповістити про нещасний випадок адміністрацію навчального закладу і батьків, і, у разі необхідності, відвезти потерпілого до лікарні. Вимоги безпеки після закінчення занять: • прибрати спортивний інвентар у місце його зберігання; • протерти жердину сухою ганчіркою і зачистити наждачним папером; • ретельно вимити руки і обличчя з милом. 3.3. Під час занять з легкої атлетики: • бігові доріжки мають бути спеціально обладнані, не мати бугрів, ям, слизького ґрунту, бігова доріжка має продовжуватись не менш як на 15-20 м за лінію фінішу; • ями для стрибків у довжину мають бути заповнені піском, розпушеним на глибину 20-40 см. Пісок має бути чистим, розрівняним. Перед кожним стрибком пісок слід розрихлювати і вирівнювати; • метання спортивних приладів має проводитися з дотриманням мір безпеки, які унеможливлюють попадання приладів за межі майданчика. Довжина секторів для приземлення спортивних приладів має бути не менш як 60 м. До занять допускаються учні, які пройшли медогляд та інструктаж з техніки безпеки. Можливе отримання травм під час занять: • падіння на слизькому ґрунті або твердому покритті; • знаходження учня в зоні метання у момент кидка; • виконання вправ без розминки. Вимоги безпеки до початку занять: • одягнути спортивний костюм і взуття; • ретельно підготувати пісок у стрибковій ямі, перевірити у ній відсутність сторонніх предметів; • протерти ганчіркою прилади для метання. Під час занять враховують, що: • бігова доріжка має продовжуватись не менш як на 15-20 м за лінію фінішу; • можливі зіткнення команд, пов'язані з несподіваною зупинкою учнів; • стрибки не слід виконувати на вологому слизькому ґрунті, приземлюватись на руки під час стрибку; • у зоні метання не повинно бути учнів під час виконання кидка; • обов'язковим є подання команди на право виконати метання-приладу; • не треба стояти з правого боку від учня, який виконує метання; • підбирати прилади із зони метання без дозволу вчителя забороняється; • передавати прилади для метання кидком забороняється; • не залишати на місцях занять граблі та лопати; • перед метанням подивитися, чи немає людей у напрямку кидка. Дії у разі непередбачених обставин: • у разі поганого самопочуття учень повинен припинити заняття; • якщо учень отримав травму, треба негайно надати йому першу медичну допомогу, сповістити про нещасний випадок адміністрацію навчального закладу і батьків, і, у разі необхідності, відвезти потерпілого до лікарні. Правила техніки безпеки під час виконання фізичних вправ Під час занять фізичними вправами слід додержуватися правил техніки безпеки. Велике значення має підготовка місць занять, наявність підготовленого справного спортивного обладнання і інвентарю. Спортивні майданчики для занять фізичними вправами і рухливими іграми повинні бути розташовані на відстані не менше 10м від учбових корпусів та інших приміщень. Покриття майданчиків повинно бути рівним, без камінців та інших предметів. Особливі вимоги до обладнання спортивних залів. Підлога залу повинна бути рівною, пофарбованою, що дозволяє швидко проводити вологе прибирання. На початку занять підлога повинна бути не тільки чиста, але й суха. На вологій поверхні можна посковзнутися, особливо в спортивних і рухливих іграх, при бігу і стрибках. Для того, щоб не було травматизму, треба займатися в взутті на гумовій підошві. Взуття на шкіряній підошві слизьке навіть на сухій поверхні. Спортивне обладнання і снаряди повинні бути не пошкоджені і відповідати гігієнічним вимогам. При виконанні фізичних вправ інвентар повинен знаходитися в закріпленому положенні. Коло гімн. снарядів та під ними обов'язково треба покласти гімнастичні мати. Під час падіння або зіскоків вони запобігають різним пошкодженням. Під час бігу на короткі дистанції не можна перебігати на сусідню доріжку, це може привести до зіткнення учнів. Усі бігові змагання проводять при руху в одному напрямку. У стрибках треба чітко дотримуватися черги виконання . Особливої обережності потребує метання. Не можна знаходитися в місцях приземлення м'яча, гранати. Категорично забороняється на усіх заняттях порушувати дисципліну, виконувати вправи без дозволу вчителя. Легка атлетика • Бігти з прискоренням тільки по своїй доріжці. • В бігу на довгу дистанцію у повільному темпі не розмовляти, в кросі, де нерівна місцевість (камінці, дерева, які лежать, кущі) долати з підвищеною увагою. • Спочатку, ніж виконувати стрибки, треба перевірити правильність того, як положенні гімнастичні мати на місці приземлення. Якщо стрибки виконуються на спортивному майданчику потрібно перевірити готовність ями для стрибків (пісок повинен бути рихлим і рівним, брусок для відштовхування не повинен бути вище рівня землі). • Будь-який стрибок виконується після того, як попередній учень покине місце приземлення. • Метання виконується тільки в тому напрямі, який вказав вчитель. Не можна метати м'ячі і гранати в той час, коли учні збирають їх. 2.Метання. Метання мʾяча – складна рухова навичка, оволодіння якою для школярів дуже складне. Помічають, і це підтверджують багато вчителів фізичної культури, що з кожним роком серед учнів якість метання не росте, а навпаки поступово знижується. Так серед дівчат, особливо старших класів, складно виділити тих, хто добре засвоїв техніку метання. Та і серед юнаків, не рідко зустрічаються учні, які не вміють технічно правильно метати мʾяч чи гранату. Виникає питання, а що невже метальні рухи зараз втратили своє життєве значення? Звичайно ні. Вони залишаються гарним засобом для розвитку мʾязів плечового поясу. До того ж, рухи швидкісно-силового характеру, до яких відноситься метання, сприяє розвитку координації рухів, влучності. Ці параметри рухів мають велике значення в усіх рухових діях як школярів так і дорослих різних професій. Характерні риси метання малого м’яча і гранати 1. Граната важить 700 г, діаметр – 4,5 см; м’яч важить – 150 г, діаметр – 6 см. 2. М’ячик утримується трьома пальцями, а великий і мізинець підтримують його з боків. Гранату тримають за край ручки міцним хватом, мізинець під основою. 3. Метання здійснюється в коридор шириною 10 м, від криволінійної лінії довжиною 3,66 м. 4. Довжина розбігу 20-35 м (10-14 бігових кроків); попередня частина 15-23 м; заключна 8-14 м. 5. Швидкість розбігу 7-8 м/с. 6. Кількість кидкових кроків 4-6, довжина схресного кроку 200-280 см. 7. Спосіб відведення – дугою вперед, вниз, назад. 8. Кут вильоту 40°.

13.05.20. Фізична культура. Тема: послідовність виконання фізичних вправ. Під час дистанційного навчання учні самостійно виконують домашні завдання, багато з них самостійно займаються не тільки фізичною культурою, а й спортом. Для того щоб від виконання фізичного навантаження була користь і щоб не нашкодити своєму здоров’ю потрібно знати чітку послідовність у виконанні фізичних вправ. Послідовність у виконанні фізичних вправ: 1.Виконання вправ завжди розпочинається з вправ на поставу( може бути піднімання на носки з підніманням рук догори через сторони і т. д ). 2.Вправи для голови ( повороти, колові оберти). 3.Вправи для плечового поясу (повороти, відведення,колові оберти). 4.Вправи для тазостегнового суглобу ( нахили, колові оберти). 5.Вправи для ніг ( колові рухи в колінних ,піднімання на носки ,махи). 6.Стрибкові вправи з поступовим переходом на ходьбу. 7.Вправи для відновлення ( дихальні). Головне правило – вправи виконуємо зверху до низу , тобто з голови до ніг, не можна повертатися у зворотному напрямку, тобто якщо ви виконали вправи для тазо- стегнового суглобу, не можна повертатися на плечовий і т.д. При виконанні вправ силового характеру методом колового тренування, потрібно дотримуватися такого ж принципу, не можна виконувати декілька вправ на одну групу м’язів, потрібно вправи чергувати. Дотримуйтеся правил виконання вправ і будете здорові. З повагою ваш вчитель Тарасенко Т.М.

Конспект уроку з предмету Захист Вітчизни (медико-санітарна підготовка) для учнів 10-11 класів. На 08.05.20 Тема: Профілактика інфекційнихзахворювань Мета: розкрити поняття інфекційних захворювань, як від них вберегтись, прищіплювати любов до Батьківщини. Тип уроку: вивчення нового матеріалу Хід уроку 1. Організаційнийетап 2. Актуалізаціяотриманихзнань та вміньлюдини. Повтореннявивченого на минулих уроках. 3. Мотиваціянавчальноїдіяльності. 4.Вивчення нового матеріалу Інфекці́йніхворо́би — розладиздоров'я людей, щоспричиняютьсяживимизбудниками (вірусами, різноманітнимибактеріями, найпростішими, грибками, гельмінтами, продуктами їхжиттєдіяльності (токсинами), патогеннимибілками (пріонами), здатніпередаватисявідзараженихосібздоровим і схильні до масовогопоширення. Інфекційніхворобихарактеризуються: • певноюетіологією (патоген абойоготоксини) • заразливістю, нерідко — схильністю до широкого епідемічногорозповсюдження • циклічністюперебігу • формуваннямімунітету Характерноюознакоюінфекційних хвороб є їхциклічність, тобтонаявність: • інкубаційногоперіоду, • продромального, • періодуактивнихпроявівхвороби, • реконвалесценції. Збудникиінфекційних хвороб, як ми бачиливище, передаютьсявідхворихздоровимрізними шляхами, тобто для кожноїінфекціїхарактернийпевниймеханізмпередачі. Механізмпередачіінфекції і покладений Л. В. Громашевського в основу класифікаціїінфекційних хвороб. За класифікацією Л. В. Громашевськогоінфекційніхворобиподіляються на чотиригрупи. I. Кишковіінфекції. Основнимджереломінфекції є хворалюдинаабобактеріоносій, щовиділяють з випорожненнямивеличезнікількостізбудників. При деякихкишковихінфекційнихзахворюванняхможливотакожвиділеннязбудника з блювотнимимасами (холера), з сечею (черевний тиф). Заразне початок проникає ворганізм через рот разом з їжеюабопитною водою, забрудненими у зовнішньомусередовищітимичиіншими способами. II. Інфекціїдихальнихшляхів. Джереломінфекції є хворалюдинаабобактеріоносій. Запальнийпроцес на слизовихоболонкахверхніхдихальнихшляхіввикликає кашель і чхання, щообумовлюємасовевиділеннязаразного почала з крапелькамислизу в навколишнєповітря. Збудникпроникає ворганізмздоровоїлюдини при вдиханніповітря, щоміститьзараженікрапельки. До інфекційдихальнихшляхіввідносятьсягрип, інфекційний мононуклеоз, натуральна віспа, епідемічнийменінгіт і більшістьдитячихінфекцій. III. Кров'яніінфекції. Збудникицієїгрупи хвороб маютьосновнулокалізацію в крові і лімфі. Інфекція з кровіхворогоможепотрапити в кров здоровоїлише за допомогоюкровосиснихпереносників. Людина, хвора інфекцієюданоїгрупи, для оточуючих за відсутностіпереносника практично не небезпечний. Винятком є чума (легенева форма), високозаразливий для оточуючих. До групикров'янихінфекційвідносятьсявисипний і поворотнийтифи, кліщовийрикетсіоз, сезонніенцефаліти, малярія, лейшманіози та іншіхвороби. IV. Інфекціїзовнішніхпокривів. Заразне початок зазвичайпроникає через пошкодженізовнішні покриви. До них відносятьсявенеричніхвороби, щопередаютьсястатевим шляхом; сказ і содоку, зараженняякимивідбувається при укусіхворимитваринами; правець, збудникякогопроникає ворганізмраневим шляхом; сибірськавиразка, щопередається прямим контактом відтваринабо через забруднені спорами предметипобуту; сап і ящур , при якихзараженнявідбувається через слизовіоболонки, та ін Слідзазначити, що при деякиххворобах (чумі, туляремії, сибірки та ін) може бути множинниймеханізмпередачіінфекції. Важлива роль в епідемічному, процесі-виникнення і поширенняінфекційнихзахворювань - належитьсоціальнимчинникам. У нашійкраїнібагатоувагиприділяється заходам, спрямованим на попередженняінфекційнихзахворювань. Профілактикаінфекційнихзахворюваньпредставляє комплекс різнихзаходів, середякихнайбільшважливезначеннямають: - підвищеннярівнясанітарноїкультуринаселення; - проведеннядержавнихзаходів, спрямованих на усунення причин, щосприяютьпояві та поширеннюінфекційниххвороб; - проведеннязаходівмедичного характеру. Умови харчування і якість харчових продуктів також мають велике значення в поширенні інфекції: вживання в їжу заражених продуктів може спричинити поширення тієї чи іншої інфекції. Знешкодження джерела інфекції (хворого або бактеріоносій) - важлива міра профілактики багатьох захворювань. В цілях профілактики, на харчових підприємствах, у тому числі громадського харчування, передбачено обов'язкове бактеріологічне та медичне обстеження вступників на роботу осіб і співробітників для своєчасного виявлення, ізоляції та лікування хворих та бактеріоносіїв. Серед заходів, спрямованих на розрив шляхів передачі інфекції, велику роль відіграє санітарний контроль своєчасної і раціональної очистки населених пунктів, водопостачання та каналізації, санітарного режиму на підприємствах громадського харчування, в дитячих установах, на промислових підприємствах і т.д. До цієї групи заходів відносяться дезінфекційні роботи в осередках інфекції та на різних об'єктах. Усі дезінфекційні заходи щодо часу проведення діляться на поточну дезінфекцію, яка здійснюється в оточенні хворого або бактеріоносій з метою знешкодження виділень, і на попереджувальну (профілактичну), яка проводиться планово, незалежно від наявності захворювань; об'єкт цієї дезінфекції-переважно місця загального користування 5. Закріплення Відповіді учнів на питання вчителя: - до інфекційних хвороб травної системи належать: А- гастрит Б- дизентерія В – сальмонельоз Г – холера. - повітряно-крапельним шляхом розповсюджуються: А –туберкульоз Б – запалення легень В –грип Г – дифтерія - ознаки дифтерії: А –нудота Б –пронос В- кашель Г-серцевий біль. - до кров»яних інфекцій відносяться: А- холеру Б-гепатит В-ВІЛ/снід Г-чуму. - щеплення допомагають уникнути таких хвороб: А-гастриту Б-ангіни В-поліомієліту Г-холециститу - до інфекцій дихальних шляхів належать: А-інфаркт Б-гепатит В-туберкульоз Г-грип. 6. Підсумок уроку. Домашнєзавдання. Оцінювання навчальних досягнень. Тема: Перша допомога при переломах та вивихах . Позначити правильні відповіді .(Кожна правильна відповідь 1 бал). 1.Перша допомога при переломі ребер: А- фіксація грудної клітини пов»язкою Б- фіксація грудної клітини шиною В –анестезія «зеленкою» Г – накладання компресу. 2.Перша допомога при вивиху: А – накладання шини Б – накладання тугої пов»язки В – фіксація кінцівки пов»язкою до тіла Г –вправляння суглоба. 3.Перша допомога при розтягуванні зв»язки: А – накладання шини Б – накладання фіксуючої тугої пов»язки В – накладання стерильної пов»язки Г – утримування травмованого місця руками. 4. Перша допомога при відкритому переломі: А – накладання шини на рану Б – накладання шини під раною В – накладання пов»язки без шини Г – накладання шини під рану із захватом двох суглобів 5. Ознаки вивиху плечового суглоба: А – підвищення температури Б – втрата рухомості кінцівки В – нудота Г – пронос. 6. Ознаки закритого перелому: А – наявність кровотечі Б – у полі зору зламані кістки В – біль і вигін кістки Г – підвищення температури.

Конспект уроку з фізичної культури для учнів 9-11 класів на 06.05.20 Тема : легка атлетика. Тип уроку : лекція Задачі уроку: 1.Ознайомити учнів з правилами проведення змагань з легкої атлетики. 2.Провести тестування з легкої атлетики. Хід уроку. Вчитель. Спортивні змагання як явище соціального життя підпорядковуються основним принципам, що діють у будь-якій людській діяльності (праці, навчанні, мистецтві та ін.): гласність, порівнянність результатів і можливість практичного повторення досвіду. Гласність гарантується різносторонньою інформацією, присутністю глядачів. Це створює умови для суспільного контролю за поведінкою тих, які змагаються, Порівнянність результатів забезпечується дією правил змагань, об'єктивними способами реєстрації спортивних досягнень, рівністю умов для тих, які змагаються. Можливість практичного повторення досвіду у змаганнях визначається їх періодичністю, традиційністю, стабільністю календаря, правилами відбору і допуску до змагань. Цей принцип має значення не тільки для зростання і стабілізації на високому рівні спортивної майстерності, але й активізує всю діяльність змагання За характером змагання поділяються на особисті, командні й особисто-командні. Особисті змагання визначають переможців і призерів в особистій першості, а також зайняті місця серед решти учасників. Командні змагання визначають тільки переможців у командній боротьбі, не виявляючи особистої першості, а також визначають зайняті Місця серед решти команд. Особисто-командні змагання поєднують два попередніх, визначаючи як особисту, так і командну першість. За значенням змагання можуть бути кубкові, першість, чемпіонати. Кубкові змагання визначають переможця і нагороджують його перехідним кубком, проводяться щорічно або через рік. Першість проводиться щорічно для визначення першого місця і подальших місць. Чемпіонати визначають не тільки переможця, але й надають звання чемпіона, проводяться щорічно або через рік. Чемпіоном в якому-небудь виді спорту можна стати тільки на чемпіонаті відповідних змагань. Держкомспорту України розробляє і погоджує з Федерацією легкої атлетики календар проведення змагань на наступний спортивний сезон, враховуючи всі міжнародні змагання. Цей календар розсилається в обласні, міські і районні спортивні організації і, нарешті, в колективи фізичної культури вищих і середніх навчальних закладів і шкіл. Крім цього, можуть плануватись відомі спартакіади, окремі першості та матчеві зустрічі різних колективів фізичної культури. У спортивному календарі перераховуються всі майбутні змагання, в яких повинні взяти участь легкоатлети, вказуються міста, де будуть проходити змагання з метою, щоб місцеве керівництво заздалегідь підготувало спортивну базу і, обов'язково, відповідний інвентар і обладнання, якого нерідко не вистачає. Бажано, щоб в цьому документі були вказані прізвища головного судді і головного секретаря змагань, а також скільки судців буде обслуговувати дані змагання (приїжджих і місцевих), і яка кількість учасників буде на змаганнях. Документом, який визначає умови проведення конкретних змагань, їх правове оформлення, є Положення про змагання. Розробка Положення і своєчасна розсилка покладається на організацію, яка проводить ці змагання. Положення складається з таких розділів: 1) мета та завдання змагань; 2) місце та час проведення змагань; 3) керівництво змаганнями; 4) організація та учасники змагань; 5) програма змагань; 6) умови визначення особистої та командної першості; 7) система заліку, умови прийому команд та учасників змагань; 8) нагородження переможців; 9) терміни подання заявок. 1.Мета та завдання змагань. Метою змагань є оздоровлення населення засобами легкої атлетики, підвищення фізичної підготовленості та фізичного розвитку і на цій основі зростання спортивних результатів. Завданнями змагань можуть бути популяризація та пропаганда легкої атлетики, перевірка рівня навчально-тренувальної роботи, комплектування збірної команди для участі в наступних змаганнях, пошук здібної молоді з метою залучення її до занять легкою атлетикою. 2. Місце проведення змагань планується залежно від наявності спортивної бази, а також спортивного інвентаря і обладнання. В цьому розділі необхідно вказати о котрій годині розпочинаються змагання, особливо це має значення для міських, районних, обласних і змагань всеукраїнського рівня, які, як правило, проводяться два і більше дні. У перший день змагання слід планувати на другу половину дня, враховуючи, що команди можуть приїхати в день змагання, а в останній - змагання бажано проводити в першу половину дня, щоб учасники могли в цей день роз'їхатись по домівках. 3. Керівництво змаганнями покладається на організацію, яка їх проводить. Безпосереднє проведення змагань здійснює суддівська колегія, склад якої погоджується з відповідною федерацією легкої атлетики та президією цієї ж колегії суддів. 4. Організація та учасники змагань. У навчальному закладі у змаганнях беруть участь команди академічних груп, курсів та факультетів (інститутів). Змагання в школах можуть бути між паралельними класами, між командами класів на першість ніколи. У міських та районних змаганнях - збірні команди навчальних закладів, шкіл. У Положенні слід обумовити кількісний склад команди, вік, кваліфікацію спортсменів. 5. Програма змагань. В програмі змагань слід перерахувати всі види легкої атлетики, в яких будуть змагатись спортсмени. При складанні графіка змагань обов'язково слід врахувати можливості легкоатлетичної бази, на якій будуть проходити змагання (кількість бігових доріжок по прямій і по колу стадіону, кількість секторів для стрибків і метань). Для якісного складання графіка треба знати точний чисельний склад спортсменів з видів легкої атлетики, в яких будуть змагатись спортсмени, необхідно враховувати, що час, який необхідний для проведення одного забігу на коротких дистанціях і в бар'єрному бігу, складає 3-4 хв, на середніх дистанціях - 5-6 хв. Згідно Правил ФЛАУ на виконання спроби в стрибках і метаннях спортсменам надається одна хвилина. 6. Умови визначення командної і особистої першості (система заліку). В Положенні слід чітко вказати, за якою системою проводиться визначення командної першості. В Україні існують дві системи командного заліку - це місце кожного учасника за підсумком змагань і за таблицею очок ІААФ 1996 року. Кожний результат на змаганнях відповідає очкам. Змагання Держкомспорту проводиться по місцях 1-16 м, 1-24 м, 1-36 м при виконанні певного спортивного розряду або без нього. На змаганнях серед студентів і школярів можна встановити такий же командний залік, з першого по 16 місце, наприклад, перше місце 20 очок, друге - 16, третє - 14 і т.д. Можна встановити преміальні очки за виконання II розряду - 40 очок, І розряду - 70 очок. На нашу думку, більш об'єктивною є система визначення командної першості за таблицею очок 1996 р., можна користуватися таблицею очок 1986 року. Система заліку за таблицею очок в більшій мірі враховує рівень фізичної підготовленості, рівень результатів, вона доступніша в користуванні і, головне, результати всіх учасників можуть йти в залік командної першості. 7. Нагородження. З метою стимулювання занять легкоатлетичним спортом, підвищення інтересу до змагань та поліпшення особистих результатів бажано знайти можливість нагородити команди та учасників переможців у видах програми. Як правило, команди-переможці і призери нагороджуються перехідними або пам'ятними кубками, грамотами чи дипломами. Чемпіони і призери в особисті першості нагороджуються медалями або жетонами, грамотами або дипломами. Дуже важливо було б нагородити переможців змагань цінними призами, як це практикується на різних комерційних змаганнях. Виправдовує себе практика нагородження суддів та працівників спортивних споруд. 8. Умови прийому організацій і учасників. В положенні вказується, хто фінансує учасників під час змагань, хто виділяє кошти на приїзд команд і учасників, хто забезпечує харчування в дорозі (добові) та інші фінансові витрати (оплата суддів, оренда місць змагань, реклама). 9. Терміни подання заявок. Попередні заявки подаються в секретаріат головної суддівської колегії напередодні проведення змагань, не пізніше за одну добу, з метою, щоб суддівська колегія могла скласти графік проведення змагань. До заявки і перезаявки подаються не пізніше однієї години до початку змагань цього дня. Документом, який підтверджує дозвіл лікаря на участь в змаганнях, є іменна заявка, яка подається в головну суддівську колегію за одну добу до початку змагань. Положення - це закон про проведення змагань, тільки організація, яка проводить змагання, в разі необхідності, як виняток, ще до початку змагань має право внести в Положення окремі зміни. В такому випадку вона повинна своєчасно довести це до відома всіх організацій, які беруть участь у цих змаганнях. В залежності від мети, завдань, форм організації, складу учасників спортивні змагання поділяються на різні види: за значенням (підготовчі, відбірні, головні); за масштабом (районні, міські, регіональні, континентальні, Олімпійські ігри); за завданнями (контрольні, класифікаційні, показові); за характером організації (відкриті, закриті, традиційні, матчеві, кубкові та ін.); за формою заліку (особисті, командні, особисто-командні); за віковими категоріями учасників (дитячі, юнацькі, для дорослих, для ветеранів); за статтю (серед чоловіків або жінок); 8) за професійною орієнтацією учасників (шкільні, студентські тощо) . Обов’язки і права учасників легкий атлетика змагання заняття Всі спортсмени, які беруть участь у змаганнях, повинні знати Правила проведення змагань з легкої атлетики і їх виконувати, знати всі пункти Положення даного змагання. Практикою проведення змагань встановлено, що явка учасників на місце збору для реєстрації проводиться: для ходаків, бігунів, метальників, стрибунів у довжину і потрійним - за 20 хв, стрибунів у висоту - за 25 хв-30 хв, стрибунів з жердиною - за 40-50хв до початку змагань. Спортсмени, які беруть участь в стрибкових видах, мають право зробити декілька спроб для розмітки розбігу. Перед проведенням змагань з метань учасники мають провести 1-2 пробних кидків (обов'язково під наглядом суддів), а в метанні гранати і списа - розмітити розбіг. На виконання спроби у змаганнях з метань, стрибках у довжину і потрійному відводиться 1 хвилина, в стрибках з жердиною - 1,5 хвилини. Якщо учасник змагань показує технічну непідготовленість, рішенням керівника змагань або старшого судді він може бути знятим з змагань. Учасник змагань, який вийшов в наступне коло змагань, зобов'язаний взяти в ньому участь. Документом, котрий виправдовує неучасть в стартах, може бути довідка від лікаря змагань або інший документ, котрий підтверджує поважну причину, з якої спортсмен не може брати участь у змаганнях. У випадку, коли спортсмен заявлений на участь в декількох видах, які проводяться одночасно (наприклад, в бігу і в стрибках), представник команди повинен повідомити про це суддівську колегію, а учасник зобов'язаний взяти участь у змаганнях з бігу, потім в інших видах. При цьому учаснику дозволяється виконувати тільки ту кількість спроб, яка залишилась всім учасникам. У стрибках у висоту і потрійному такий учасник розпочинає змагання з тієї висоти, яка була на момент його явки на місце змагань. Якщо з яких-небудь причин не з'явився хтось на змагання із фіналістів, то на його місце не може претендувати жоден із спортсменів, який брав участь в попередніх змаганнях. Для того, щоб усі спортсмени мали більш-менш рівні умови в процесі змагань, визначається порядок виступу кожного спортсмена. З цією метою проводиться жеребкування, яке, як правило, доручається секретаріату, при якому можуть бути присутніми представники команд. В бігових видах жеребкування може проводитись безпосередньо на місці старту секретарем або його помічником. Порядок виходу учасників в наступне коло визначається Положенням, або регламентом і може реалізовуватись різними способами - в наступне коло відбираються за зайнятими місцями або за результатами забігів, допустивши до них 8 спортсменів (або 5-6 - за кількістю бігових доріжок), які показали кращі результати. На невеликих (районних, міських, а іноді й обласних) змаганнях через перевантаження спортсменів зразу проводяться фінальні забіги, в яких переможці змагань визначаються за кращими результатами. Вік учасників. В залежності від віку учасники поділяються на групи: Підліткова група (дівчата і хлопчики 11-13 років); Молодша шкільна група (дівчата і хлопчики 14-15 років); Старша шкільна група (дівчата і юнаки 16-17 років); Юнаки і дівчата до 18 років (станом на 31 грудня року проведення змагань); Група юніорів - спортсмени віком до 20 років(станом на 31 грудня року проведення змагань); Ветерани - чоловіки після виповнення 40 років, жінки після виповнення 35 років. Належність учасників до вікових груп визначається за роком народження. Спортсмени не мають право брати участь в змаганнях інших вікових груп. Участь учасників молодших вікових груп в змаганнях старших може бути дозволено, але тільки на особисту першість. Учасникам молодших вікових груп дозволяється брати участь у змаганнях дорослих на загальних підготовках. У змаганнях, які проводяться для даного віку, участь інших вікових груп не дозволяється. Сценарій відкриття і закриття змагань Порядок змагань. Він складається з таких частин: збір учасників, паради, шикування, рапорт особи, яка очолює парад, вітання когось із посадових осіб міста, області, ДСТ, підйом прапора, представлення команд і учасників, марш-парад учасників, початок змагань. Команди шикуються в колону по 2-4 особи, команду очолює капітан команди, він несе табличку з назвою. Форма учасників залежно від погодних умов: при теплій погоді - майка, труси, при холодній - тренувальні костюми. На правому фланзі шикуються судді, очолює колону суддів заступник головного судді. Звучать позивні спортивного маршу, учасники шикуються згідно зі сценарієм. Керівник параду доповідає організаційному комітету або ректорові навчального закладу чи директору школи про готовність до відкриття змагань, учасники вишикувані для участі в параді, доповідач при цьому називає своє спортивне звання, прізвище, ім'я, по батькові. Особа, яка приймає парад, вітається з учасниками змагань. За сценарієм з вітальним словом. Можуть виступити почесні гості, тривалість виступів повинна бути не більше 10-12 хвилин. Перед учасниками параду можуть бути продемонстровані показові виступи спортсменів, танцювальних гуртків. Після усіх привітань піднімається прапор змагань, його, як правило, піднімає кращій спортсмен цих змагань. Голова оргкомітету оголошує змагання відкритими і просить головного суддю приступити до виконання своїх обов'язків. Учасники параду проходять перед почесними гостями, інформатор представляє команди і кращих спортсменів, котрі є в її складі. Якщо парад відкриття змагань проходив після проведення декількох видів програми, бажано провести фінальні змагання і потім зробити нагородження перших переможців. Нагородження. Після проведення фінальних змагань переможців запрошують у відділ нагородження, де уточнюються усі анкетні дані, після цього суддя по нагородженню з членами оргкомітету виводять їх до п'єдесталу пошани. Інформатор змагання оголошує переможців, починаючи з третього, потім другого і останнім називає чемпіона змагань. При нагородженні обов'язково назвати прізвище, ім'я та по батькові тренерів переможців та призерів змагань. Для більшого естетичного забарвлення нагородження потрібно включити музичне оформлення. Закриття змагань. Після проведення останнього виду програми головний суддя змагань проводить збори представників команд разом з суддями і, якщо не було протестів з боку представників, затверджує результати змагань. Головний секретар змагань доповідає представникам команд про хід командної боротьби про кількість набраних очок командами і роздає особисті протоколи команд, в яких указані результати всіх учасників для звірки їх з результатами представників команд. Після нагородження переможців і призерів опускається прапор України, роблять це капітани команд. Бажано, щоб після змагань була подана інформація про них в місцеву газету і радіо. Доступність, відносна простота вправ, мінімум витрат дозволяють займатися різними видами легкої атлетики практично скрізь, і в сільській місцевості, і в міській. 2.Тести. Запитання 1 За рахунок яких рухів підсилюється відштовхування у стрибках? варіанти відповідей а - за рахунок розгинання тулуба б - за рахунок маху рук в - за рахунок поворотів Запитання 2 Яка контрольна вправа для визначення спритності? варіанти відповідей а -човниковий біг 4 х 9м б -біг на 30м в - біг на 60м Запитання 3 Які бігові дистанції класифікуються, як середні? варіанти відповідей а - 400м б- 800м в - 1000м г -15000м Запитання 4 Як називається збільшення швидкості після старту? варіанти відповідей а - старт б - прискорення в - стартовий розбіг Запитання 5 Що таке фізичний розвиток? А - варіанти відповідей Б -це рівень розвиток рухових умінь, навичок, фізичних якостей В - це процес зміни форм і функцій організму протягом життя Запитання 6 Відмітьте види змагань, які не належать до легкої атлетики? А- варіанти відповідей Б- ходьба В -сучасне п’ятиборство Г - біг Д- тріатлон Домашнє завдання. 1. Опрацювати лекцію,пройти тестування ( на блозі вчителя). 2. Дати відповіді на запитання: - за характером легкоатлетичні змагання поділяються .. - за значенням легкоатлетичні змагання можуть бути … - як називається документ,який визначає умови проведення змагань.

Конспект уроку для учнів 9-11 класів на 04.05.20 Тема : легка атлетика. Тип уроку: лекційно-практичний. Завдання: 1.Ознайомити учнів з історією розвитку бігу. 2.Записати у зошит та опрацювати комплекс ЗФП №2. Хід уроку. Вчитель. Тема уроку - Історія бігу у світі: від ритуального бігу цариці Хатшепсут до рекорду Кіпчоге. Наші спортивні заходи давно стали частиною історії бігу. І я подумала, чому б мені не розказати вам, як біг став спортивною дисципліною, коли відбувся перший марафон і чому марафон — це саме 42.195 км. Тож пристебніть ремені безпеки, ми вирушаємо в історичні мандри. Ритуальний біг і перші змагання Біг відомий людині ще з доісторичних часів, адже перші спроби полювання до винайдення зброї пов’язані насамперед з умінням довго і невтомно бігти, переслідуючи й виснажуючи здобич, а тренування з бігу були невід’ємною частиною військової підготовки. Тож біг можна вважати найдавнішим видом спорту. Біг мав особливе значення ще в Стародавньому Єгипті. Деякі древні рельєфні малюнки зображують фараонів під час здійснення ритуального бігу, який підтверджував силу й здатність правити. Найдавніший такий малюнок зображує ритуальний біг єгипетської цариці Хатшепсут (середина ІІ тис. до н. е.). Однак спортивною дисципліною біг став у Греції. У 776 році до н. е. в Олімпії відбулися перші Олімпійські ігри на честь бога Зевса. У програму ігор входили змагання з бігу на стадії (стадій — старовинна одиниця вимірювання, 1 стадій = 192.27 м). А у 708 році до н. е. до програми Олімпійських ігор увійшло п’ятиборство, яке також включало біг на короткі дистанції. Проте внаслідок завоювання Греції римлянами та поширення християнства Олімпійські ігри втратили своє значення, а в 394 році до н. е. взагалі були заборонені. Змагання з легкої атлетики у Великобританії та відновлення Олімпійських ігор Довгий час біг як самостійний вид спорту не розвивався, а перші сучасні змагання з легкої атлетики відбулися у великобританському містечку Регбі у 1837 році. Тоді студенти місцевого коледжу влаштували змагання з бігу на дистанцію 2 км. Спортивний захід мав успіх, тому в наступні роки відбувався вже в багатьох містах Великобританії. Та все ж таки ці змагання не були масовими. Ідея відродити Олімпійські ігри належить французькому барону П’єру де Кубертену, який вважав, що французи програли у франко-пруській війні через погану фізичну підготовку. На конгресі у Сорбонні в 1894 році було вирішено провести перші сучасні Олімпійські ігри в 1896 році в Афінах. Для організації цих ігор було створено Міжнародний олімпійський комітет. На перших сучасних Олімпійських іграх було введено нову дисципліну з легкої атлетики — марафон. До речі, ця дистанція була доступною лише для чоловіків, для жінок її ввели аж через 100 років, у 1984 році. Що ж таке «марафон» і чому саме 42.195 км? Шосейний забіг на 42.195 км назвали марафоном на честь грецького містечка Марафон, поблизу якого в 490 році до н. е. відбулась наймасштабніша битва в межах греко-перських воєн. За легендою, грецький воїн Фідіппід після битви пробіг без зупинок 42 км з Марафону до Афін, аби сповістити про перемогу греків над персами. Напередодні перших сучасних Олімпійських ігор відстань між Афінами та Марафоном було переміряно, і вона склала лише майже 35 км. Організатори склали свій маршрут, і дистанція марафону на змаганнях у 1896 році дорівнювала 40 км. Після перших ігор довжина марафонської дистанції щоразу змінювалась і залежала від маршруту. Зокрема, у 1908 році Олімпійські ігри відбувались у Великобританії, тоді маршрут марафону довжиною в 26 миль (41.843 км) вирішили прокласти від Віндзорського королівського замку до великого стадіону в Лондоні. Але коли маршрут проклали, виявилось, що він не дотягує до королівської ложі стадіону, тому його подовжили ще на 385 ярдів (352 м), таким чином довжина марафону склала 42.195 км. Однак офіційно цю довжину марафону World Athletics встановила лише в 1921 році. До речі, саме після Олімпійських ігор у Лондоні в регламенті з’явився пункт про заборону допомагати бігуну, який перебуває на дистанції. Оскільки тоді, у 1908 році, переможця — італійця П’єтро Доранді — було дискваліфіковано, тому що йому допомагали встати й довели до фінішу глядачі. Після відродження Олімпійських ігор біг став по-справжньому масовим видом спорту. Бігати почали не лише професійні спортсмени, а й любителі, які робили це не заради участі в олімпіаді та встановлення рекорду, а заради зміцнення здоров’я та задоволення. Перший марафон для любителів відбувся в 1897 році в Бостоні. Довжина дистанції тоді була 39.5 км, а здолали її 15 бігунів. Для порівняння сьогодні кількість учасників Бостонського марафону є фіксованою через велику кількість бажаючих і складає 30 000, а потрапити туди — задача з зірочкою та заповітна мрія багатьох бігунів. Слідом за марафоном для любителів у Бостоні, почали з’являтись аналогічні спортивні заходи в різних куточках світу. І сьогодні біг став настільки популярним і масовим, що кількість забігів у світі навіть неможливо порахувати. Під час Олімпійських ігор 1896 року перемогу на марафонській дистанції здобув грецький атлет Спірідон Луіс. Він пробіг 40 км за 2:58:50. Протягом наступних років час подолання марафонської дистанції поступово скорочувався. І сьогодні офіційний рекорд належить кенійцю Еліуду Кіпчоге, який пробіг Берлінський марафон у 2018 році за 2:01:39. Довгий час спортсмени та лікарі запевняли, що фізично неможливо пробігти 42.195 км менше, ніж дві години. Цю теорію насмілились спростувати організатори проекту Breaking2, які обрали трьох найшвидших атлетів і запропонували їм спробували «вибігти» марафон з двох годин. У 2017 році на гоночній трасі Формули-1 в Італії атлети Леліса Десіса з Ефіопії, Зерсенай Тадесе з Еритреї та Еліуд Кіпчоге з Кенії спробували пробігти марафон менше, ніж за дві години, і їм це не вдалося. Однак Еліуд Кіпчоге, який показав найкращий результат у цій гонці, не полишив мрію здолати межі можливого і таки зробив це. 12 жовтня 2019 року Кіпчоге пробіг марафон у Відні за 1:59:40. Щоправда цей рекорд є неофіційним, оскільки команда пейсерів, яка супроводжувала спортсмена на дистанції, постійно оновлювалась протягом забігу, а за правилами, для фіксації світового рекорду пейсери не повинні змінюватись. Біг — це стиль життя Кожного ранку я, ваша вчителька, пробігаю дистанцію 3000м. Отримую масу задоволення, тож запрошую вас до занять бігом. Біг став справжньою філософією й стилем життя. Щороку сотні тисяч спортсменів виходять на старти, долають обрані дистанції, трансформуються фізично й духовно та доводять собі, що меж не існує. Спробуй і ти! 1. Записати в зошит і кожного дня виконувати комплекс загально фізичної підготовки ( не плутайте з комплексом загально фізичних вправ). Комплекс ЗФП №2 - згинання і розгинання рук в упорі лежачи (дів.) -25раз; - підтягування з вису (хлопці) – 10-12 раз; - стрибки через коротку скакалку 3х50. Домашнє завдання. 1.Опрацювати конспект уроку (на блозі вчителя). 2. Дати відповіді на запитання: - що таке марафонський біг; - дистанція марафонського бігу; - в якому році для жінок була введена дистанція марафонського бігу? 3. Тиждень виконувати комплекс ЗФП №2.

Конспект уроку з фізичної культури для учнів 9-11 класів. Тема: легка атлетика. Дата проведення:30.04.20 Форма проведення: лекція. Задачі уроку. 1.Розглянути техніку виконання бігу з низького старту. 2. Ознайомитися з тактикою та техніко ю бігу на середні дистанції Хід уроку. Вчитель. На початку розглянемо техніку низького старту та старту з колодок. Кожен учень - учениця встановлює стартові колодки так, щоб він міг прийняти зручне положення для швидкого старту і бігу. Перша колодка з меншим кутом встановлюється позаду стартової лінії на відстані 2 ступнів або довжини гомілки, а другу, з більшим кутом, - на одну ступню позаду першої. Ширина між колодками дорівнює ширині ступні. За командою «На старт» стань перед стартовими колодками, присядь і обіприся спочатку однією, а потім другою ногою об колодку. Розставивши руки на ширині плечей, обіприся ними у ґрунт перед стартовою лінією. При цьому плечі мають знаходитися над стартовою лінією. Спрямуй погляд на бігову доріжку і у цьому положенні чекай на команду «Увага». За командою «Увага» коліно ноги, що знаходиться позаду , відірви від землі, таз при цьому піднімається на рівні плечей. За командою «Руш» тіло миттєво випрямляється вперед – вгору, ноги відштовхуються від колодок. Тепер розглянемо техніку бігу на середні дистанції Середніми вважаються дистанції від 500 до 2000 м, а довгими - від 3000 до 10 000 м. Класичними з них є дистанції 800 і 1500 м, а також 5000 і 10 000 м, біг на які проводиться на стадіоні. Основи техніки бігу найбільш консервативні в порівнянні з основами техніки інших легкоатлетичних видів і істотно не змінювалися протягом останніх десятиліть. Слід зазначити, що в міру збільшення дистанції відбувається небажане, але неминуче зниження швидкості бігу, а як засіб боротьби з цим велике значення набуває економічність зусиль. Тому вдосконалення техніки бігу на середні і довгі дистанції йде по шляху встановлення оптимального співвідношення між швидкістю бігу і економічністю рухів бігуна. В основі сучасної техніки бігу лежить прагнення домогтися високої швидкості пересувань, утримання цієї швидкості на протязі всієї дистанції при мінімумі витрат енергії, коли зберігаються свобода і природність в кожному русі. Провідним елементом техніки є біговій цикл рухів в процесі бігу по дистанції. Біг на середні дистанції починається з високого старту (рис. 2.1). При цьому бігун ставить у стартової лінії найсильнішу ногу, відставляючи іншу на 30-50 см назад на носок. У момент очікування стартового сигналу бігун трохи згинає ноги, тулуб нахиляє вперед і вагу тіла переносить на попереду стоїть ногу. Однак проекція ЗЦМ тіла не повинна виходити за носок попереду стоїть ноги, щоб нс викликати падіння і передчасного початку бігу. Різнойменну виставленої вперед нозі зігнута рука виноситься вперед. На старті деякі бігуни на середні дистанції спираються цією рукою об землю (до стартової лінії). Чим коротша дистанція, тим більше наближається положення бігуна до низького старту. Команда «Увага!» В бігу на середні дистанції не подається. За командою «Марш!» (Або іншому стартовим сигналом) починається біг, і перші кроки учень робить в невеликому нахилі, який поступово зменшується. Довжина кроків збільшується, біг прискорюється, і учень переходить до вільного бігу по дистанції. Біг по дистанції (рис. 2.2, 2.3). Постановка ноги на доріжку в бігу на середні дистанції повинна здійснюватися з передньої частини стопи з наступним опусканням на всю стопу. Нога ставиться на опору як би загрібають рухом не надто далеко від проекції ЗЦМ. Стопи ставляться практично по одній лінії, шкарпетки не повинні бути розгорнуті в сторони, великий палець спрямований вперед. До моменту вертикалі в фазі амортизації нога більше згинається в колінному і тазостегновому суглобах. Під час бігу необхідно прагнути зменшити вертикальні коливання ЗЦМ за рахунок ефективного відштовхування стопою. Відштовхування повинне бути спрямоване вперед і узгоджуватися з нахилом тулуба. Активному отталкиванию сприяє мах вільної ноги, спрямований вперед-вгору. Після проходження тулубом моменту вертикалі відбувається розгинання опорної ноги спочатку в тазостегновому суглобі, потім в колінному і тільки потім - підошовне згинання в гомілковостопному суглобі. Коли толчковая нога повністю випрямлена, гомілку махової ноги паралельна її стегна. У момент активного відомості стегон (в фазі польоту) нога, що знаходиться попереду, починає опускатися, гомілку виводиться вперед, і постановка ноги здійснюється з передньої частини стопи. Нога, що знаходиться позаду, активно виноситься вперед, допомагаючи ОЦМ швидко наблизитися до місця постановки ноги, тим самим знижуючи силу гальмування. Момент відштовхування є головним елементом в техніці бігу, так як від потужності зусиль і кута відштовхування залежить швидкість бігу. Оптимальний кут відштовхування в бігу на середні дистанції приблизно дорівнює 50-55 °, на довших дистанціях він дещо збільшується. У кожному виді бігу необхідно говорити про оптимальну довжину кроку. У бігу на середні дистанції вона менше, ніж в бігу на короткі дистанції, і більше, ніж на довгі дистанції. У бігунів на середні дистанції довжина кроків перевищує зростання на 15-20 см і дорівнює 1,80-2,20 м. Під час бігу на дистанції тулуб бігуна злегка нахилено вперед або вертикально. Невеликий нахил дозволяє краще використовувати відштовхування і швидше просуватися вперед. При надмірному нахилі важко винос вперед зігнутою ноги, від цього зменшується довжина кроку, а отже, і швидкість бігу. Положення голови також впливає на положення тулуба: великий нахил голови вперед викликає занадто великий нахил тулуба, закріпачення м'язів грудей і черевного преса; відхилення же голови назад призводить до відхилення плечей назад, зниження ефективності відштовхування і закріпачення м'язів спини. Рухи рук допомагають бігунові зберігати рівновагу тіла під час бігу. Рухи плечового пояса і рук пов'язані з рухами ніг. Виконувати їх треба легко, не напружуючись. Це багато в чому залежить від уміння розслабляти м'язи плечового пояса. Кисті при русі вперед спрямовані всередину і досягають середини тулуба (до грудини), не перетинаючи її, і піднімаються приблизно до рівня ключиці, при русі назад - спрямовані назовні, доходять до задньої лінії тулуба (якщо дивитися на бігуна збоку). Руки рухаються маятникоподібними, пальці вільно складені, передпліччя не напружені, плечі вгору не піднімаються. При русі руки вперед відповідне плече також трохи виноситься вперед, компенсуючи руху протилежного боку тазу і винесеною вперед ноги (руху тазу навколо вертикальної осі). У крайніх передньому і задньому положеннях рука згинається більше, в момент вертикалі - менше. Взагалі, всі рухи рук повинні наближатися до напрямку бігу, так як зайві рухи рук в сторони призводять до розгойдування тулуба в бічних напрямках, що негативно позначається на швидкості бігу і призводить до зайвих енергетичним витратам. Слід пам'ятати, що рухи рук високо вгору як спереду, так і ззаду, є помилкою. Під час бігу необхідно стежити за тим, щоб рухи були економні і вільні і виконувалися в ритмічному темпі. Цьому сприяє правильне акцентоване дихання. При невеликій швидкості бігу один дихальний цикл виконується на 6 кроків, а при збільшенні швидкості - на 4 кроку (2 кроки - вдих, 2 кроки - видих) і навіть іноді на 2 кроки. Дихати треба через ніс і рот, при цьому важливо стежити за повним активним видихом. Техніка бігу на віражі має деякі особливості: тулуб трохи нахилений вліво, до бровки, права рука рухається кілька размашистей лівої, причому правий лікоть далі відводиться в сторону, а права стопа ставиться з деяким поворотом усередину. Фінішування.у бігу на середні і довгі дистанції бігуни зазвичай в кінці виконують фінішний кидок або спурт, довжина якого в середньому досягає 150-350 м залежно від дистанції і потенційних можливостей бігуна. Техніка бігу під час фінішного кидка дещо змінюється: збільшується нахил тулуба вперед, спостерігаються більш активні рухи рук. Спортсмен переходить на швидкісний біг, головним чином за рахунок збільшення частоти рухів. На останніх метрах дистанції техніка рухів може почати турбуватися, так як настає стомлення. Вплив стомлення насамперед позначається на швидкості бігу: знижується частота рухів, збільшується час опори, знижується ефективність і потужність відштовхування. Домашнє завдання. 1.Опрацювати конспект уроку. 2. Дати відповіді на запитання: - які дистанції вважаються середніми? - в бігі на середні дистанції подається команда «Увага"?

Конспект уроку для учнів 9-10 класів. Тема: Методика навчання техніки бігу на короткі дистанції Тип уроку: лекція Дата проведення : 29.04.20 Включення до програми загальноосвітніх навчальних закладів бігу на короткі дистанції має на меті вирішення таких завдань: 1 Завдання Сформувати правильне уявлення про техніку бігу на короткі дистанції. • Пояснення техніки бігу на короткі дистанції. • Пояснення правил змагань • Демонстрація техніки бігу (розбір кінограм, фотографій). Методичні вказівки Учитель ознайомлюється з особливостями техніки бігу кожного учня й визначає основні помилки й методи їх усунення 2 Завдання Навчити правильних бігових рухів. • Біг високо піднімаючи стегна. Плечі не відхиляти назад; просування невелике. • Біг закидаючи гомілки назад (здійснюється на відрізках 20— 30 м). Більше амплітуду руху, невеликий нахил тулуба вперед. • Дріботливий біг (на 20—30 м). Плечовий пояс розслаблений, частота рухів невелика 3 Завдання Навчити вільного бігу по прямій. • Біг із прискоренням на відрізках 40—60 м. • Біг із переходом на біг за інерцією (на 40—60 м). • Біг зі зміною темпу бігу. • Збігання з некрутого схилу. Методичні вказівки Швидкість набирати поступово, контролюючи техніку бігу. Досягнення широкого вільного бігу, зі зміною частоти й довжини кроків. 4Завдання Навчити вільного бігу по повороту. • Біг по колу «змійкою». • Біг по колу діаметром 20—25 м. • Біг по колу з вибіганням на пряму 20—25 м. • Вбігання з прямої на поворот. Методичні вказівки При вході в поворот тулуб нахиляти ліворуч, права рука рухається посередині й із великою амплітудою. Величина нахилу тулуба зростає зі швидкістю бігу 5 Завдання Навчити низького старту й стартового розбігу. Методична послідовність навчання техніці низького старту Вправа 1. Старти з різних початкових положень Вправа 2. Стоячи на сильно зігнутій штовховій нозі, тулуб горизонтальний, інша нога (пряма) відведена назад. Руки напівзігнуті, одна попереду, інша позаду. З цього положення почати біг, зберігаючи горизонтальне положення тулуба як можна довше. Вправа 3. Виконання команд "На старт"! (низький старт) і "Увага"! без стартових колодок. Вчитель контролює вірне положення за командами, допомагає учням прийняти вірне положення (виконувати до тих пір поки учень не вивчить положення по команді ”На Старт”, ”Увага”). Тільки після того, як учні зрозуміли і відчули стартові пози і навчилися виконувати їх, можна переходити до навчання початку бігу з низького старту. • Біг з низького старту без колодок (без сигналу і по сигналу учителя). Виконання низького старту без стартового сигналу потрібне для того, щоб учні могли зосередити увагу на правильності форми і ритму рухів, а не на швидкості і силі їх виконання. • Установка стартових колодок. Передня колодка для найсильнішої (штовхової) ноги встановлюється на відстані 1,5 стоп від лінії старту, а задня- 1,5-1 стопи від передньої. Опорний майданчик передньої колодки нахилений під кутом 45-50°, задня - 60-80°. По ширині відстань між колодками зазвичай дорівнює 10-12 см • Виконання команд "На старт"! (низький старт) і "Увага" з стартовими колодками Вчитель контролює вірне положення за командами, допомагає учням прийняти вірне положення (виконувати до тих пір поки учень не вивчить положення по команді ”На Старт”, ”Увага”). • Виштовхування від стартових колодок без кроку. Приземлятися на руки. Для пом'якшення ударів класти попереду колодок мат. Методична послідовність навчання техніці стартового розбігу. Вправа 1. Вибігання з низького старту під "воротами"(б), зробленими з мотузки, гумової стрічки або планки для стрибків у висоту в 1,5-2 м від лінії старту. Вчитель тримає планку стоячи за стартуючимабо збоку від нього(а). Вправа 2. Вибігання з низького старту "в упряжці" з подоланням опору. Партнер утримує стартуючого довгою гумовою стрічкою, накладеною на пояс або груди і пропущеною що під пахвами того що біжить. Вправа 3. Вибігання з низького старту, долаючи опір партнера. Партнер, стоячи обличч’єм до стартуючого в нахилі, одна нога попереду, упирається прямими руками в його плечі. З вибіганням бігуна із старту партнер продовжує чинити помірний опір, відбігаючи спиною назад. Вправа 4. Біг з низького старту по відмітках із збереженням оптимального нахилу тулуба. Перша відмітка - приблизно на відстані 3-3,5 стоп від передньої колодки, кожна наступна на 0,5 стопи далі. Вправа 5. Біг, з низького старту через розставлені на перших пяти-шести кроках набивні м'ячі (діаметром 15-20 см) з урахуванням зростання довжини кроків. М'ячі встановлюються на місцях, що визначають середину бігового кроку. На першому кроці м'яч не ставиться. Вправа 6. Біг з низького старту 10-15м із збереженням оптимального нахилу тулуба. 6 Завдання Навчити переходу від стартового розбігу до бігу по дистанції. • Пробігання різних відрізків від 20 до 60 м з низького старту з переходом на біг за інерцією. • Біг із низького старту з переходом від максимального до вільного за інерцією та знову до максимального. Методичні вказівки Звертати увагу на поступовий перехід із бігу зі старту на біг по дистанції. 7ЗавданняНавчити бігу по дистанції. Вправа 1. Ходьба з високим підніманням стегна. Руки на поясі або внизу. Тулуб прямий. Вправа 2. Біг з високим підняттям стегна, зберігаючи правильну поставу і виконуючи різні вказівки: а) піднімати стегно вище; б) швидше опускати і ставити ногу; в) частіше працювати стегнами; г) вище триматися на стопі; д) твердіше ставити стопу. Цю вправу можна виконувати стоячи на місці в положенні упору під різними кутами або без упору а також з невеликим просуванням вперед. При виконанні вправи з просуванням вперед стежити, щоб плечі не відхилялися назад і не напружувалися, для чого руки можна тримати на поясі. Стегно піднімається до горизонталі, а опорна нога в цей час повністю випрямляється. Найбільш характерні і часто такі, що зустрічаються помилки при бігу з високим підняттям стегна наступні: а) неповне розгинання опорної ноги в колінному суглобі; б) торкання грунту п'ятою під час опори; в) відведення тазу назад з деяким опусканням вниз; г) розведення колін в сторони (особливо у кінці вправи); д) відхилення тулуба назад; е) підняття плечей і надмірне закріпачення плечового поясу. Вправа 3. Освоєння прямолінійності руху, постановки стоп без їх розвороту а) біг по коридору (вузькій доріжці) шириною 20-30 см, зробленому з гумової стрічки, шнура або шпагату; б) біг по прямій лінії шириною 5 см (стопи ставляться по лінії і паралельно їй); в) біг по гімнастичних лавках. Вправа 4. Біг стрибками з ноги на ногу. Ця вправа сприяє виробленню широкого кроку. Нога у момент відштовхування повністю випрямляється в колінному суглобі, а інша, зігнута в колінному суглобі виноситься вперед-вгору, тулуб злегка нахиляється вперед, руки зігнуті в ліктьових суглобах і працюють так само, як під час бігу. Вправа 5. Біг з високим підняттям стегна 10-15 м з переходом в біг по дистанції. Вправа 6. Те ж, але виконуючи вправу по прямій лінії шириною 5 см. Вправа 7. Біг стрибками 10-15 м з переходом в біг по дистанції. Вправа 8. Біг в рівному, спокійному темпі, з постановкою стопи на передню частину, із збільшенням швидкості по сигналу учителя. Вправа 9. Біг з прискоренням (поступове збільшення швидкості). Швидкість бігу нарощується до тих пір, поки зберігається свобода рухів і правильна їх структура. Вправа 10. Біг в повільному темпі: по сигналу - стрибок "в кроці" відштовхуючись то лівою, то правою ногою.(розучування відштовхування ногою). Вправа 11. Біг з швидким нарощуванням швидкості і наступним пробіганням вперед за інерцією. Вправа 12. Біг на час з ходу (20, 30 м). 8Завдання Удосконалення техніки бігу на короткі дистанції. • Пробігання з ходу різних відрізків (від 20 до 60 м) із заданою швидкістю (70—90% від максимальної). • Біг на 30, 60 м з низького старту з максимальною швидкістю з фінішуванням. • Повторний біг із низького старту на відрізках від 30 до 100 м. • Біг з ходу(100% від максимального). Методичні вказівки Пробігання відрізків за командою і без команди. Фінішування «кидком грудьми» і з поворотом плечей. Домашнє завдання: 1. Опрацювати конспект ( на блозі Тарасенко). 2. Розробити комплекс спеціальних і підвідних вправ ( 3-4 вправи) для бігуна на короткі дистанції.

Конспект уроку з фізичної культури Дата проведення: 27.04 Форма проведення: лекція. Тема: легка атлетика. Задача уроку: дати загальну характеристику легкоатлетичних вправ. Домашнє завдання: 1.Опрацювати конспект (знаходиться на блозі Тарасенко). 2.Дати відповіді на запитання: - які ви знаєте групи вправ з легкої атлетики (види). - назвіть бігові види легкої атлетики. За кожне домашнє завдання ви отримуєте оцінки. Скидаєте мені на вайбер без нагадування. Запитання можна не переписувати, дати тільки відповідь. Хід уроку. Вчитель. Сучасна легкоатлетична класифікація( тобто розподіл за певними ознаками ) визначає V груп вправ: ходьба, біг, стрибки, метання та багатоборства. Всі види можна поділити на « класичні », які включені до програм Олімпійських ігор, Першості світу. Європи, та « не класичні », які у названі змагання не входять. Загальна характеристика легкоатлетичних вправ. Розпочинаємо з бігових вправ. Спортивна ходьба являє собою таку послідовність кроків, при якій зберігається нерозривний контакт з поверхнею доріжки. Опорна нога має бути прямою у момент проходження вертикалі. Спортивну ходьбу називають ходьбою на прямих ногах. Швидкість її більш ніж у два рази вища за швидкість звичайної ходьби . Біг посідає центральне місце у легкій атлетиці. Він є складовою частиною всіх легкоатлетичних стрибків, метання списа, грати в м'яча, а також основним способом пересування у багатьох інших видах спорту ( футбол, гандбол, баскетбол, хокей на траві та інші ). Згідно класифікації виділяється чотири різновиди бігу : гладкий біг, біг з штучними перешкодами, біг з природними перешкодами, естафетний біг. Гладкий біг проводиться на бігових доріжках по прямій чи по колу ( проти годинникової стрілки ) на певну дистанцію або час. Розрізняють біг на короткі ( 60 - 400 м. включно), середні ( 800 -1500 м. ), довгі ( 3000 -10000м. ) та наддовгі ( більше 10000 м.) дистанції. Біг на 400 м. власно проводиться по окремій для кожного бігуна доріжці. Біг на інших дистанціях на загальній доріжці. Біг з штучними перешкодами (бар'єрний біг) має два різновиди: бар'єрний біг що проводиться на окремих бігових доріжках на дистанції від 50 - 400 м.; біг на 3000 м. з перешкодами, який проводиться на загальній біговій доріжці з важкими міцно встановленими бар'єрами. Біг з природними перешкодами (крос). Цей вид проводиться в основному восени та весною. Дистанції можуть бути різними ( від 12 км. та 8 км. для чоловіків та юніорів, від 6 км. та 4 км. для жінок і менше ).

Конспект уроку з фізичної культури. Для учнів 9-10класів Дата проведення : 24.04.20 Форма проведення : лекційна. Тема: Легка атлетики «Королева спорту». Хід уроку. Вчитель. ЛЕГКА АТЛЕТИКА - «КОРОЛЕВА СПОРТУ» Легка атлетика - яке красиве словосполучення.Скільки в ньому закладено. І швидкість, імогутність, і сила, і грація.Легка атлетика є одним з найстародавніших видівспорту. Атлетика налічує 2800 років. Легка атлетика, як повноцінний вид спорту,відрізняється своєю багатогранністю і можливістю розвинути не одну частину тіла, а всі разом. І ноги, і руки, і спина, плечі, прес, - саме завдяки легкій атлетиці ми маємо можливість розвивати всі ділянки тіла і робити їх здоровими і красивими. Можливо тому, легку атлетику називають «королевою спорту». ПЕРЕВАГИ ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ Легка атлетика – це базовий вид спорту для всесторонньої шкільної фізичної освіти. Окремі елементи, вправи і дисципліни легкої атлетики (біг, стрибки, махи і ін.) є невід'ємною частиною більшості сучасних видів спорту, а також підготовки спортсменів.Наприклад, кращими бомбардирами радянського українського футболу, нагородженими «Золотимм’ячем» були Олег Блохін (1975 рік) і Ігор Беланов(1986 рік). Мало хто знає, що обидва цих легендарних спортсмена пришли у футбол з легкоїатлетики. Більш того, і Блохін, і Беланов були чудовими спринтерами, що пробігали 100 м набагато швидше 11 секунд. ПЕРЕВАГИ ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ Заняття легкою атлетикою дуже корисні для организма сучасної людини. Особливо в нашу епоху стресів і малорухливого способу життя. Одне з головних переваг легкої атлетики - доступність для всіх. Незалежно від статі, віку,матеріального положення, фізичної підготовки або статури, кожен може підібрати собі атлетику «на смак».Завдяки цьому, легка атлетика дуже масовий і популярний вид спорту у всьому світі. ЛЕГКА АТЛЕТИКА І ОЛІМПІЙСЬКІ ІГРИ Легка атлетика була основою програми Олімпійських Ігор не тільки в Стародавній Греції,але і сучасного Олімпійського руху (з 1896 року). У офіційній програмі Олімпійських Ігор і Чемпіонатів світу по легкій атлетиці розігрується 47 комплектівмедалей. Це самий «медалеемкий» вид сучасного спорту. У наш час, в атлетику входять дисципліни,такі як: біг, естафети, стрибки, метання, спортивна ходьба і багатоборства. ДИСЦИПЛІНИ ЛЕГКОЇ АТЛЕТИКИ Спринтерський біг: 100 м, 200 м, 400 м. Біг на середні дистанції: 800 м, 1500 м Біг на довгі дистанції: 5000 м, 10000 м. Біг з бар'єрами: 100 м (жінки), 110 м (чоловіки). Біг з перешкодами: 3000 м. Естафетний біг: 4х100 м, 4х400 м. Марафонський біг: 42 км. 195 м. Стрибки: у висоту, в довжину, потрійним, з жердиною. Метання: молоту, списа, диска, штовхання ядра. Спортивна ходьба: 20 км., 50 км. (чоловіки) Семиборство (жінки): 110 м з/б, стрибоки у висоту і довжину, штовхання ядра, 200 м, мет. списа, 800 м. Десятиборство (чоловіки): 100 м, стрибок в довжину, штовхання ядра, стрибок у висоту, 400 м, 110 м з бар'єрами, метання диска, стрибок з жердиною, метання списа, 1500 м. ЛЕГКА АТЛЕТИКА В СВІТІ Неолімпійські дисципліни легкої атлетики: Біг по шосе: 10 км., 15 км., 20 км., напівмарафон, 25км., 30 км., 100 км., добовий біг.Спортивна ходьба по доріжці стадіону: 10 км. і 50 км. (жін.), 30 км. (чол.).Крос: 4 км., 8 км. (жін.), 12 км. (чол.), гірський біг. Екиден (естафетний біг на марафонську дистанцію) Очолює і розвиває легку атлетику в світі Міжнародна Асоціація легкоатлетичних федерацій (ІААФ). До складу цієї поважаної і авторитетної спортивної структури входить 212 наци-ональных федерацій (це на 3країни більш ніж у ФІФА, і на 19 більш ніж країн, що входять до складу ООН).Чемпіонат Світу по легкій атлетиці є третім по масштабу, значущості і престижу спортивною подією в сучасному спорті (після Олімпійських Ігор і чемпио ната по футболу). ЛЕГКА АТЛЕТИКА УКРАЇНИ Легка атлетика України має тривалу і славну історію. Такі легендарні атлети, як Сергій Бубка, Інеса Кравець, Володимир Голубничий, Валерій Борзов, не тільки добре відомі і популярні, але і єкумирами для наслідування у всьому світі. Сучасній українській легкій атлетиці є ким гордитися: Наталія Добринськая, Олександр П’ятниця, Ольга Саладуха. Всі ці легкоатлети, тільки за останні чотири роки, неодноразово піднімалися на вищі ступені п'єдесталів Олімпійських Ігор, Чемпіонатів Світу і Європи, етапів «Золотої Ліги» і Гран-прі. 2. Метод «Мікрофон». Потрібно розповісти відомості про легку атетику Домашнє завдання. Дати відповідь на запитання : 1. Які дисципліни включає сучасна легка атлетика? 2. Екиден – вид легкої атлетики, що він представляє? 3. Хто з відомих футболістів прийшов в футбол з легкої атлетики? 4. Назвіть хоч одного відомого легкоатлета України? (відповіді на запитання знайдете в конспекті, який знаходиться на бозі Тарасенко)

Фізична культура. Залік з теми баскетбол ( V триместр 22.04.20) Запитання 1 1.Баскетбол - це ...? варіанти відповідей: а) Спортивна гра, мета якої забити м’яч у ворота суперника б) Спортивна гра , в яку грають дві команди по 6 гравців у кожній. В) Двустороння спортивна гра, мета якої забити якумога більше м’ячів у кошик суперника , та не надати забити в свій кошик Г) Двустороння гра , в яку грають лише на відкритому майданчику Запитання 2 Який гравець вибуває з гри ? варіанти відповідей: а) Той, що отримав багато зауважень б) Той, що постійно порушує правила гри в)Той, що отримав 3 фола г) Той, що отримав 5 фолів піл час гри Запитання 3 Яка максимальна кількість часу надається гравцю на вкидання м’яча з ауту в гру? варіанти відповідей: а) 10 секунд б) 5 секунд в)6 секунд г)24 секунди Запитання 4 Скільки разів можна вести м’яч у баскетболі в рамках одного володіння м’ ячем одним гравцем? варіанти відповідей: а) Два рази б) Скілки завгодно разів в) Три рази поспіль г) Один раз Запитання 5 Що означає фол в баскетболі? варіанти відповідей: а) Фол - це порушення правил гри, внаслідок контактної аба безконтактної поведінки на майданчику під час гри б) Фол - це порушення гравцев правил гри під час ведення м’яча в) Фол - це попередження гравця за погану поведенку на майданчику г) Фол - це покарання арбітра Запитання 6 Назвіть розміри майданчика для гри в баскетбол. варіанти відповідей: а) 30 х 9 метрів б) 26 х 15 метрів в) 28 х 15 метрів г) 26 х 18 метрів Роботи відсилайте на вайбер Тарасенко до п’ятниці . Роботи підписувати. 24.04.20 виставлю оцінки за тему. 22.04.20.

Конспект уроку №4 з предмету Захист Вітчизни (медико-санітарна допомога) Тема: Перша допомога при кровотечах. Мета: Систематизувати, узагальнити, закріпити знання учнів три різні способи зупинки капілярної, венозної і артеріальної кровотеч, виробити практичні навички надання першої допомоги при кровотечах. Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу. Хід уроку І. Організація класу. ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів. Кровотечі виникають при ушкодженні судин внаслідок травми, руйнування стінок судин при хворобах (наприклад пухлинах, запальному процесі) тощо. Швидка значна втрата крові є дуже небезпечною, оскільки супроводжується зниженням кров’яного тиску, порушенням кровопостачання мозку, серця і всіх інших органів. Тому вона буває причиною загибелі людей, яких ще можна було б врятувати, надавши своєчасно першу допомогу. Як надати першу допомогу, повинен знати і вміти кожний. ІІІ. Систематизація і узагальнення знань учнів. 1. Капілярна кровотеча виникає навіть при незначному пораненні. Оскільки кров по капілярах тече повільно і під невеликим тиском, то капілярні кровотечі не призводять до значної втрати крові і легко зупиняються. Пошкоджені капіляри швидко закриваються тромбо що утворюється при зсіданні крові. Першою допомогою при капілярних кровотечах є знезараження перекисом водню або йодною настійкою місця поранення і накладання на нього чистої пов’язки. 2. Венозна кровотеча виникає при ушкодженні поверхневих вен. У цьому разі, особливо коли ушкоджені великі вени, зсідання крові не здатне швидко зупинити кровотечу. За короткий час можуть бути значні крововтрати. При венозних кровотечах кров витікає рівномірно і має темний колір. Щоб зупинити венозну кровотечу, досить накласти тиснучу пов’язку. Перед цим рану знезаражують, а для зменшення кровотечі тимчасово притискають пошкоджену судину. Після надання першої допомоги потерпілого відправляють у травматологічний пункт. 3. Артеріальна кровотеча особливо небезпечна для життя. Вона буває у вигляді пульсуючого струменя подібного до фонтану. Кров має яскраво-червоний колір. У цьому разі діяти треба негайно. Перш за все вище місця поранення треба швидко притиснути пальцем ушкоджену судину в точка, де прощупується пульс (малюнок), і накласти гумовий, чи з іншого матеріалу джгут. Щоб не пошкодити нерви і шкіру, його накладають поверх одягу, хустки або іншої м’якої тканини. Коли джгута немає, можна скористатися ременем або ж зробити закрутку з будь-якого шнура, тканини. Для цього між тканиною і тілом вставляють міцну палицю і закручують тканину до зупинки кровотечі. Потім палицю прибинтовують до тіла. Після зупинки кровотечі потерпілого треба негайно відправити до лікарні. Джгут залишають на кінцівках не більше як на 1,5-2 години, а в холодну пору року – на 1 годину, інакше настане омертвіння тканин. Щоб цього тне сталося, до джгута приколюють записку з точним зазначенням часу його накладання. Якщо потерпілого за цей час не можливо доставити до лікарні , через 15-2 години послаблюють джгут на 1-2 хвилини. Якщо кровотеча продовжується, джгут знову затягують. 4. Внутрішні кровотечі – кровотечі в черевну порожнину, порожнину грудей, черепа надзвичайно небезпечні. Встановити наявність внутрішньої кровотечі можна тільки за зовнішнім виглядом людини. Вона стає блідою, виступає холодний піт, пульс частішає і слабне. У такому разі треба негайно викликати швидку медичну допомогу. До її прибуття потерпілого кладуть або напівсидять і не рухають з місця. До ймовірного місця кровотечі (живота, грудей, голови) прикладають холодний компрес (мішечок із льодом чи снігом, грілку або пляшку з холодною водою) ІV. Закрівплення. Практична робота Тема: Способи припинення кровотечі. Мета: Узагальнити, закріпити знання учнів три різні способи зупинки капілярної, венозної і артеріальної кровотеч, виробити практичні навички надання першої допомоги при кровотечах. Обладнання: таблиця з зображенням місць припинення кровотечі, гумовий джгут, м’яка підкладка, вата, бинти. Хід роботи Кожний учень повинен уміти показати, в якому місці треба притиснути артерію, щоб припинити кровотечу, та як накласти тиснучу пов’язку. Різні види кровотечі припиняють по-різному. Не значні капілярні і венозні кровотечі можна припинити, обробивши рану дезінфікуючим засобом, більші – накладанням пов’язки, при глибоких і великих за площею поранення треба накласти шви. Якщо виникла артеріальна кровотеча, то в певних точках тіла артерію можна притиснути притиснути до кістки вище від місця поранення. Якщо ушкоджену артерію притиснути, то рух крові по нижньому відрізку судини, а, отже, і кровотеча припиниться. Але довго притискувати ушкоджену артерію важко. Крім того, застосувавши цей спосіб, пораненого важко транспортувати. Тому на ушкоджене місце кладуть кілька шарів перев’язочного матеріалу або валик з марлі і вати, потім ще кілька шарів вати. Рану туго забинтовують. Артеріальну кровотечу на кінцівках припиняють за допомогою джгута з еластичної гумової трубки довжиною 1,5 м, або закрутки з матерії. Накладаючи джгут, роблять 2-3 витки навколо ноги або руки і кінці джгута закріплюють. Найтугішим повинен бути перший виток. Якщо джгут накладено правильно, кровотеча відразу припиняється, а якщо неправильно (слабко), то кровотеча посилюється, бо поверхневі вени стискуються, частина крові, яка досі текла у венозну сітку, виливається через ушкоджену вену на поверхню. Слід пам’ятати , що надто туго затягнутий джгут може ушкодити нерви. Щоб не ушкодити шкіру, джгут накладають на кілька шарів бинта або іншої чистої тканини. Після накладання джгута кровообіг нижче від перетяжки майже повністю припиняється, тому залишати в затягнутому стані джгут можна не більше як на 2 години. Якщо за цей час хворого не доставлено в лікарню, то треба поступово ослабити джгут на кілька секунд і знову затягнути. У супровідній записці біля накладеного джгута на шкірі зазначають час, коли накладено джгут. Закрутку, які джгут, накладають на кілька шарів марлі чи іншої м’якої тканини і закручують паличкою або іншим предметом, стежачи, щоб не защемити шкіру. Правильність накладання джгута учні перевіряють за зникненням пульсу в артеріях нижче від його накладання та за зміною забарвлення шкіри. Різке збліднення або посиніння шкіри свідчить про порушення артеріального і венозного кровообігу, тобто про неправильне накладання джгута. При ушкодженні кінцівок артеріальну кровотечу припиняють сильним згинанням їх у суглобах з накладанням на місце згину м’якого валика з вати, марлі або м’якої тканини. Так, сильним згинанням у ліктьовому суглобі, підклавши валик між плечем і передпліччям, припиняють кровотечу при ушкодженні судин плечі, а сильним згинанням у колінному суглобі і підкладанням валика у підколінну ямку – кровотечу при ушкодженні судин гомілки. Припинення кровотечі згинанням кінцівок у суглобах пояснюється анатомічною будовою кінцівок: артеріальні судини розміщені в суглобових впадинах. При кровотечі з носа треба сидіти, розстебнути комір і пояс. На перенісся слід покласти холодний компрес (холод звужує кровоносні судини). Якщо кровотеча сильна, то рекомендується вставити в носові ходи тампони із марлі, змочені перекисом водню. Тампони з вати використовувати не можна, бо вони сприяють виникненню щільної кірки, при відриванні якої може виникнути повторна кровотеча. V. Запитання для самоконтролю. 1. Що таке кровотеча? 2. Які бувають види кровотеч? 3. Яка різниця між артеріальною, венозною і капілярною кровотечами? 4. Як припиняють кровотечу? 5. На який час накладають джгут? 6. Як припинити кровотечу з носа? VІ.Оцінювання. Домашнє завдання. Підготувати повідомлення на тему: «Перша допомога при кровотечах».

Конспект уроку з фізичної культури. Тема: Основи тактики і техніки гри в баскетбол. Дата проведення:21.04.20 Форма проведення: лекційна. Завдання уроку: 1.Опрацювати основи тактики гри в баскетбол. Хід уроку 1. Техніка і тактика гри в бскетбол: • техніка гри в захисті та нападі; • тактика нападу та захисту; 2. Систематика технічних прийомів та основних тактичних схем: • техніка пересувань; • техніка володіння м’ячем; • позиційний напад; • швидкий «прорив»; • особистий, зонний та змішаний захист, їх різновиди. Техніка і тактика гри в баскетбол До засобів ведення гри належать технічні прийоми, без яких у баскетбол, грати неможливо. Технічна підготовка спрямована на вивчення структури рухів того чи іншого прийому, а тактична озброює баскетболістів умінням доцільно використовувати вивчені прийоми в умовах суперництва двох команд.Доцільність індивідуальних тактичних дій визначається успіхом у грі. Чим вища індивідуальна майстерність, баскетболістів, тим гнучкіша техніко-тактична стратегія команди, тим успішніші дії колективу. Аналіз спеціальної літератури, узагальнення передового досвіду практики свідчать, що найважливішими особливостями техніко-тактичної підготовки на сучасному етапі розвитку баскетболу є Техніка нападу – рухи,за допомогою яких м’яч утримується в команді та здійснюється атака кошика суперника. Техніка захисту – рухи, які застосовуються для протидії гравцю володіючому м’ячем та гравцю без м’яча з метою протидії ефективному виконанню прийому. Техніка гри в баскетболі поділяється на техніку гри в нападі та техніку гри в захисті. Кожен з цих розділів включає дві групи прийомів – прийоми пересування та дії з м’ячем. Вказані групи об’єднують окремі способи виконання прийомів, відрізняючихся цільовим призначенням та структурою руху. Технічні дії володіння м’ячем виконуються на місці, в русі та в стрибках. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. 1. Опрацювати конспект уроку. 2. Дати відповідь (у зошит)що таке: - техніка виконання прийомів гри; - тактика виконання прийомів гри.

Конспект уроку з фізичної культури. Тема: спортивні ігри - баскетбол. Дата проведення: 17.04.20 Форма проведення: лекційна. Завдання уроку: 1.Вивчити основні правила гри в баскетбол. Хід уроку. Основні пункти правил гри в баскетбол. 1. М'яч можна кидати і відбивати, передавати однією чи двома руками. Забороняється відбивати м'яч кулаком. 2. Не дозволяється бігати з м'ячем, відштовхувати, затримувати, та ставити підніжки. 3. Якщо після виконання ведення м’яча гравець взяв його в руки то далі треба виконувати передачу або кидок в кошик. Другий раз вести м’яч не можна, це порушення привила подвійного ведення. 4. Правило 5 персональних зауважень, після отримання яких баскетболіст повинний залишити майданчик до кінця гри з правом заміни. 5. Правило 4-х командних зауважень. Після отримання командою четвертого зауваження в одній чверті (відлік ведеться в кожній чверті окремо), кожне наступне персональне зауваження карається пробиттям 2-х штрафних кидків, незалежно від того виконував нападник кидок чи ні. 6. Правило порушення «зони». Гравці атакуючої команди, не мають право передавати чи переводити м’яч з передової зони в тилову. Порушення цього правила карається передачею м’яча супернику, що вводить м’яч в гру біля центральної лінії баскетбольного майданчику. Гру судять три арбітри в полі. Один старший суддя, 2 інші - просто судді, але вони користуються однаковими правами. Також гру судять: • суддя секретар – ведення протоколу гри • помічник секретаря – ведення рахунку гри на табло • суддя секундометрист – ведення часу гри • оператор 24 секунд – слідкує за часом відведеним на атаку • комісар – слідкує правильним за веденням гри суддями ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ. 1. Опрацювати конспект уроку. 2. В зошит коротко записати основні правила гри. 3. Підготуватися до заліку ( тести з правил гри в баскетбол).

15.04.20.Урок фізичної культури. Тема: легка атлетика. 1.ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ 1. Які фізичні вправи включає в себе легка атлетика? а) ходьба б) біг в) нахили г) стрибки д) кидання (метання) е) багатоборство 2. Які бігові дистанції класифікуються, як середні? а) 15000м б) 800м в) 400м г) 1000м 3. Назвіть способи стрибків у довжину. а) «перекидний» б) «ножиці» в) «зігнувши ноги» г) стрибок у «кроці» д) «вигнувшись» 4. За рахунок яких рухів підсилюється відштовхування у стрибках? а) за рахунок розгинання тулуба б) за рахунок маху рук в) за рахунок поворотів 5. Яка контрольна вправа для визначення спритності? а) човниковий біг 4 х 9м б) біг на 30м в) біг на 60м 6. Які бігові види легкої атлетики включені до шкільної програми з фізичної культури? а) біг на короткі дистанції б) човниковий біг в) біг з перешкодами г) бар’єрний біг д) кросовий біг 7. Назвіть основні складові елементи техніки бігу. а) стартовий розгін б) фінішування в) біг по дистанції г) нахил вперед д) старт 2. Практика. Комплекс фізичних вправ (продовження). Вправи для зняття втоми з тулуба: 1.В.П. –стійка ноги нарізно,руки за головою 1- Різко повернути тулуб в ліву сторону; 2 – різко повернути тулуб у праву сторону. Під час повороту плечовий пояс залишається нерухомим. Повторити 5-6 раз. Темп середній. 2.В.П.- стійка ноги нарізно,руки за головою 1-3 колові рухи тазом в ліву сторону; 4-6 колові рухи тазом в праву сторону. 7-8 руки вниз і розслаблено потрясти кінцівками рук. Повторити 4-6раз. Темп середній. 3. В.П.- стійка ноги нарізно. 1-2 нахил тулуба вперед, вправа рука сковзає вздовж тіла вниз, ліва вгору. 3-4 в.п. 5-8 –в другу сторону Повторити 5-6 раз. Темп середній. Увага! Вправи загального впливу і комплектуються з урахуванням їх напруження в процесі виконання. 3. Комплекс загально фізичної підготовки (на залік): - згинання і розгинання рук в упорі лежачи - раз; - піднімання тулуба в сід,руки заголовою (прес) - раз; - присідання на одній нозі - 5х5 раз; - висока (на прямих руках) планка – 30 секунд.

13.04.20. Захист Вітчизни 10-11 класи. Конспект уроку №3 з предмету Захист Вітчизни (медико-санітарна допомога) Тема уроку: Застосування заходів і засобів з надання долікарської допомоги у надзвичайних ситуаціях. Мета : узагальнити знання учнів із застосування заходів медичного захисту; з’ясувати порядок огляду потерпілого та надання йому першої медичної допомоги. Тип уроку: урок засвоєнна нового матеріалу. Хід уроку І. Організація класу. ІІ. Мотивація навчальної діяльності. ІІІ Вивчення нового матеріалу. 1. Загальні поняття про першу медичну допомогу Невідкладна медична допомога може бути різною; у залежності від того, хто її надає, розрізняють: першу медичну некваліфіковану допомогу, яка здійснюється немедичним працівником, який часто не має необхідних засобів та медикаментів; першу медичну кваліфіковану (долікарську) допомогу, яка здійснюється медичним працівником, який пройшов спеціальну підготовку з надання першої допомоги (фельдшер, медична сестра, лаборант, зубний технік і т.д.); першу лікарську медичну допомогу, яка здійснюється лікарем, який має у своєму розпорядженні необхідні інструменти, апарати, медикаменти, кров та кровозамінники та інше). Першу медичну допомогу потребують особи, з якими трапився нещасний випадок або в яких раптово виникло важке захворювання, що загрожує життю. Нещасним випадком називається ушкодження органів людини або порушення їхньої функції при раптовому впливі навколишнього середовища. Нещасні випадки часто трапляються в умовах, коли немає можливості швидко повідомити про них на станцію швидкої медичної допомоги. У таких обставинах надзвичайно важливого значення набуває перша невідкладна медична допомога, яка повинна бути надана на місці пригоди до прибуття лікаря або доставки постраждалого до лікувального закладу. При нещасних випадках постраждалі, їхні родичі, сусіди або випадкові свідки нерідко звертаються за допомогою у найближчі медичні заклади (аптека, зубопротезна майстерня, лабораторія, санітарно-епідеміологічна станція (СЕС), дитячий садочок, тощо). Медичні працівники цих закладів повинні негайно прийти на допомогу. 2. Основні групи заходів Перша медична (долікарська) допомога включає такі три групи заходів: негайне припинення впливу зовнішніх ушкоджуючих факторів (електричний струм, висока або низька температура, здавлення вагою) та видалення постраждалого з несприятливих умов, в які він потрапив (витягання з води, з палаючого приміщення, приміщення, де накопичились отруйні гази, тощо). Надання першої медичної допомоги постраждалому у залежності від характеру та виду травми, нещасного випадку або раптового захворювання (зупинка кровотечі, накладання пов'язки на рану, штучне дихання, масаж серця, введення протиотрути та ін.); організація негайної доставки (транспортування) хворого або постраждалого у лікувальний заклад. Заходи першої групи скоріше є першою допомогою взагалі, а не медичною допомогою. Її часто надають як взаємо- та самодопомогу, тому що усі розуміють: якщо не витягнути потопаючого з води, не витягнути постраждалого з палаючого приміщення, не звільнити людину з-під завалів, то він загине. Слід підкреслити: чим довший вказаний вплив, тим більш глибоким та важким буде ушкодження. Тому першу допомогу слід починати саме з цих заходів. Друга група заходів складає вже медичну допомогу. Надати її можуть медичні працівники або особи, що вивчили основні ознаки ушкоджень та спеціальні заходи першої допомоги. Велике значення у комплексі заходів першої невідкладної медичної допомоги має найшвидша доставка постраждалого у лікувальний заклад. Транспортувати хворого або постраждалого слід не тільки швидко, але й правильно, тобто у положенні, найбільш безпечному для хворого згідно з характером захворювання або видом травми, наприклад, у положенні на боці - у непритомному стані або при можливому блюванні, при зламаних кістках після створення нерухомості ушкодженому органу і т.д. Найкраще для перевезення постраждалого користуватися спеціалізованим транспортом (санітарна автомашина, санітарний літак). За його відсутності транспортування повинне бути здійснене за допомогою будь-яких доступних у конкретних обставинах засобів пересування. У найбільш несприятливих умовах доставка проводиться шляхом перенесення постраждалого на руках, на спеціальних або імпровізованих ношах, брезенті і т.п. Транспортування може тривати від декількох хвилин до декількох годин. Медичний працівник повинен забезпечити правильне перенесення хворого, перекладання його з одного транспортного засобу до іншого, надавати медичну допомогу дорогою до закладу та проводити заходи з попередження ускладнень, які можуть розвинутись при блюванні, порушенні транспортної іммобілізації, переохолодженні, трясці та з інших причин. 3. Значення першої медичної допомоги Значення першої медичної допомоги важко переоцінити. Своєчасне надання та правильне проведення медичної допомоги не тільки рятує життя постраждалому, але й забезпечує подальше успішне лікування хвороби або ушкодження, попереджує розвиток тяжких ускладнень (шок, нагноєння рани, загальне зараження крові), зменшує втрату працездатності. Будь-який медичний працівник зобов'язаний за першим викликом прийти на допомогу постраждалому на вулиці, у дорозі, громадських місцях, на дому та вміти правильно надати першу медичну допомогу при нещасних випадках та раптових захворюваннях. Медичні працівники, які порушили професійні обов'язки, несуть встановлену законом дисциплінарну відповідальність, якщо ці порушення не призводять до кримінальної відповідальності. 4. Станції швидкої медичної допомоги Для надання першої медичної допомоги створюються спеціальні медичні заклади - станції швидкої допомоги та пункти невідкладної допомоги (травматологічні, стоматологічні та ін.) Робота станції швидкої допомоги складна та багатогранна. На неї покладено обов'язок надавати першу медичну допомогу при травмах та раптових захворюваннях, доставляти хворих, що потребують невідкладної допомоги, у лікарню, породіль - у пологові будинки. Машини швидкої допомоги зобов'язані безвідмовно виїзджати на будь-який виклик. Лікар або фельдшер швидкої допомоги, що прибув на місце пригоди, надає першу медичну допомогу та забезпечує кваліфіковане транспортування постраждалого або хворого у стаціонар. 5. Загальні принципи надання першої допомоги постраждалому від нещасного випадку. При наданні першої допомоги слід дотримуватися наступних принципів: Усі дії людини, що надає допомогу повинні бути доцільними, обміркованими, рішучими, швидкими та зосередженими. Перш за все потрібно оцінити обставини та здійснити заходи з усунення дії ушкоджуючих факторів (витягти з води, палаючого приміщення, або приміщення, де скопичилися гази, погасити палаючий одяг і т.д.). Швидко та правильно оцінити стан постраждалого. Сприятиме цьому прояснення обставин, в яких відбулося травмування або виникло раптове захворювання, часу та місця виникнення ушкодження. Це особливо важливо, якщо постраждалий непритомний. При огляді його встановлюють, живий він чи мертвий, визначають вид та тяжкість травми, наявність кровотечі. На підставі огляду постраждалого визначають спосіб та послідовність надання першої допомоги. З’ясовують, які засоби необхідні для надання допомоги, виходячи з конкретних умов, обставин і можливостей, та забезпечують ними. Надають першу допомогу та готують постраждалого до транспортування. Організують транспортування постраждалого у лікувальний заклад. Доглядають за постраждалим або хворим до відправлення у лікувальний заклад. Перша допомога у максимально доступному обсязі повинна надаватися не тільки на місці пригоди, але й дорогою до лікувального закладу. Виявлення ознак життя та смерті Непритомність При тяжкій травмі, ураженні електричним струмом, утопленні, ядусі, отруєнні, ряді захворювань людина може знепритомніти (стан, коли постраждалий лежить нерухомо, не відповідає на запитання, не реагує на зовнішні подразники). Непритомність виникає через порушення діяльності головного мозку. Порушення діяльності головного мозку можливе при: - прямому ушкодженні мозку (забиття, струс, розміжчення мозку, крововилив у мозок, електротравма), отруєнні, у тому числі алкоголем, та ін.; - порушенні кровопостачання мозку (крововтрата, непритомність, зупинка серця або тяжке порушення його діяльності); - припиненні постачання кисню до організму (ядуха, втоплення, здавлювання грудної клітки вагою); неспроможності крові збагачуватися киснем (отруєння, порушення обміну речовин, наприклад при діабеті, лихоманці); - переохолодженні або перегріванні (охолодження, тепловий удар, гіпертермія при ряді захворювань). Ознаки життя Людина, що надає допомогу, повинна чітко відрізняти непритомність від смерті. При виявленні мінімальних ознак життя необхідно негайно розпочати оживляння та надання першої допомоги. Ознаками життя є: - наявність серцебиття. Серцебиття визначають рукою або вухом на грудній клітці у ділянці лівого соска. наявність пульсу на артеріях. Пульс визначають на шиї (сонна артерія), у ділянці променевозап’ясткового суглоба (променева артерія), паху (стегнова артерія); - наявність дихання. Дихання визначають за рухами грудної клітки та живота, зволоженням дзеркала, яке прикладають до носа та рота постраждалого, рухами шматочка вати або бинта, які підносять до носових отворів; - наявність реакції зіниць на світло. Якщо освітити око пучком світла (наприклад, ліхтариком), то спостерігається звуження зіниць - позитивна реакція зіниці. При денному освітленні цю реакцію можна перевірити так: на деякий час закривають око рукою, потім швидко відводять руку убік, при цьому буде помітно звуження зіниці. Наявність ознак життя сигналізує про необхідність негайного проведення заходів з оживлення. Слід пам'ятати, що відсутність серцебиття, пульсу, дихання та реакції зіниць на світло не є свідченням того, що постраждалий помер. Такий комплекс симптомів може спостерігатися й при клінічній смерті, при якій необхідно надати постраждалому допомогу у повному обсязі. Ознаки смерті Надання допомоги не має сенсу при очевидних ознаках смерті: - помутніння та висихання рогівки ока; - наявність симптому "котяче око" - при стисканні ока зіниця деформується та нагадує котяче око; охолодження тіла та поява трупних плям. Ці синьо-фіолетові плями виступають на шкірі. При положенні трупа на спині вони з'являються у ділянці лопаток, попереку, сідниць, а при положенні на животі - на чолі, шиї, грудях, животі; трупне окоченіння. Ця беззаперечна ознака смерті виникає через 2-4 години після смерті. Підготовка до транспортування У випадку западання язика необхідно запрокинути голову назад та підняти підборіддя, щоб звільнити дихальні шляхи, піднявши язик). Оцінивши стан постраждалого (хворого), розпочинають надання першої допомоги, характер якої залежить від характеру травмування, ступеню пошкодження та стан постраждалого. При наданні першої допомоги важливо не тільки знати її методи, але й вміти поводитися правильно із постраждалим, щоб не спричинити йому додаткового травмування. Для зупинки кровотечі, накладання пов’язки на рану, закриття опікової поверхні при термічних опіках та обробки шкіри при хімічних опіках та ін. виникає необхідність зняти з постраждалого одяг. Необхідно вміти правильно зняти одяг з постраждалого. При пошкодженні верхніх кінцівок одяг знімають спочатку зі здорової руки. Потім, притримуючи пошкоджену руку, обережно стягуючи рукав, знімають з неї одяг. Якщо постраждалий лежить на спині та посадити його неможливо, то одяг з верхньої половини тулуба та рук знімають у такій послідовності: Обережно витягають задню частину сорочки (сукня, пальто та ін.) до шиї та через голову переводять на груди, потім витягують із рукава здорову руку. У останню чергу вивільняють ушкоджену руку, стягуючи (не вивертаючи) з одягу за рукав. З нижньої частини тіла одяг знімають у аналогічній послідовності. При сильних кровотечах та тяжких опіках одяг не знімають, а розрізають. Необхідно знати, що при пораненнях, переломах, опіках усі різкі рухи, переміщення, перевертання постраждалого, особливо за зламані або вивихнуті кінцівки, різко посилюють біль, що може значно погіршити стан, викликати шок, зупинку серця, дихання. Тому піднімати ушкоджену кінцівку або постраждалого слід обережно, підтримуючи знизу ушкоджені частини тіла. Іммобілізація Найчастішим та основним прийомом першої медичної допомоги є іммобілізація - створення нерухомості ушкодженої частини тіла. Іммобілізація заспокоює біль та є протишоковим засобом, особливо при переломах кісток та суглобів, попереджує зміщення країв рани та слугує захисним засобом від проникнення інфекції до рани. Іммобілізація втримує уламки кісток у стиканні одне з одним, що значно полегшує подальше хірургічне лікування. Найскорішому заживленню перелому сприяє правильна іммобілізація на період транспортування постраждалого у стаціонар. Іммобілізація зменшує небезпеку розвитку ускладнень - ушкодження гострими уламками кісток, кровеносних судин, нервів, м’язів. Транспортні шини Увага! Швидка викликається в останню чергу! Іммобілізація проводиться з використанням спеціальних предметів, які називаються шинами, що закріплюються до ушкодженої ділянки тіла бинтами, ременями, лямками та ін. Існують різноманітні шини фабричного виготовлення: дерев’яні, дротяні, сітчасті, пластмасові. У останній час почали застосовувати пневматичні шини, які виготовляють з гуми та пластмаси. Усі машини швидкої допомоги оснащені стандартними транспортними шинами. Вони повинні бути і в наборах першої допомоги у медпунктах, амбулаторіях, аптеках. При відсутності стандартних шин іммобілізацію слід проводити за допомогою імпровізованих шин, виготовлених з підручного твердого матеріалу: дошки, лижі, палиці, рушниці, парасольки, тощо. При переламаному стегні кращою транспортною шиною є шина Дітеріхса, яка добре іммобілізує гомілковий, колінний та тазостегновий суглоби. Шина складається з двох дерев’яних шин, довжину яких можна легко змінити, та дерев’яної підошви із закруткою. Цю шину накладають зверху одягу та прибинтовують дерев’яну підошву до хворої ноги (взуття не знімають). Відповідно до росту постраждалого підганяють довжину шини: зовнішня частина шини (довша) повинна упиратися у пахву, а інший кінець повинен виходити на 12-15 см за підошву; внутрішня частина шини (коротка) милицею повинна упиратися у промежину та також виходити за підошву на 12-15 см. Бокові шини проводять спочатку через петлі дерев’яної підошви, потім встановлюють у пахву та пахову ділянку. За дерев’яною підошвою половинки шини з’єднують шарнірною дощечкою. Усю шину фіксують до грудей, живота, стегна та гомілки лямками, турами бинта та ін. Від дерев’яної підошви до з’єднувальної планки милиць проводять міцний подвійний шнур, закручуючи який, створюють деяке витягнення кінцівки. З інших готових транспортних шин найбільш розповсюджена дротяна драбинчаста шина Крамера. Довжина шини 1 м, ширина 10-15 см. Шині може бути надана будь-яка форма; якщо потрібно шина більшої довжини, скріплюють 2-3 шини. Для іммобілізації передпліччя, кисті, стопи застосовують сітчасту шину, зроблену з м’якого тонкого дроту, що дозволяє надавати їй будь-яку форму. Сітчасту шину часто використовують як додаткову до інших шин. Окрім цих шин, існують набори готових пластмасових, фанерних та картонних шин, лубків. Вони менш зручні ніж дротяні, але також можуть застосовуватися при іммобілізації передпліччя та кисті. Для попередження травмування тканин іммобілізованих частин тіла дротяні шини перед їхнім фіксуванням бажано зсередини викласти ватою. Особливо зручні пневматичні шини, що являють собою двостінну камеру. Внутрішня стінка гумова, легко приймає форму кінцівок, а зовнішня - з твердих пластмас. Після накачування повітря кінцівка надійно іммобілізується. Транспортування постраждалих Найважливішим завданням першої допомоги є організація швидкого та правильного транспортування (доставки) хворого або постраждалого у лікувальний заклад. Транспортування повинне бути швидким, безпечним, щадним. Завдання болю під час транспортування сприяє розвиненню ускладнень: порушенню діяльності серця, легенів, шоку. Вибір способу транспортування залежить від стану постраждалого, характеру травми або захворювання та можливостей тих, хто надає першу допомогу. Швидка медична допомога У містах та крупних населених пунктах транспортування постраждалого у лікувальний заклад краще проводити через станцію швидкої допомоги, яка за першим сигналом (виклик телефоном, через посильного, міліцейський пост та ін.) висилає на місце пригоди спеціально оснащену санітарну машину. Це, як правило, легковий автомобіль або мікроавтобус, в якому є місця для сидіння та місце для ношів. Ноші легко висуваються через люк у задній частині кузова. Їх встановлюють на висувну каретку з роликами, що забезпечують легке ковзання її за напрямними рейками, та спеціальними ресорами для зменшення тряски. Ноші (носилки) При відсутності якого-небудь транспорту слід нести постраждалого до лікарського закладу у ношах, імпровізованих носилках, за допомогою лямки або на руках. Медичні ноші забезпечують найспокійніше положення постраждалому, полегшують завантаження у транспорт, вивантаження та перекладання на ліжко, візки-каталки або операційний стіл. Переносити на ношах можуть 2-4 людини. Положення хворого на ношах визначається характером ушкодження або захворювання. Перш ніж вкласти хворого, слід за допомогою подушки, ковдри, одягу тощо, надати поверхні ношів форму, необхідну для створення хворому зручного для транспортування положення. Вкладання на ноші здійснюють наступним чином. Ноші встановлюють поруч з постраждалим збоку пошкодження (при травмуванні хребта з будь-якого боку). Дві-три людини зі здорового боку стають на коліно, обережно підкладають руки під постраждалого та одночасно піднімають його. У цей час третя або четверта людина кладе підготовлені ноші під постраждалого, а ті, хто піднімає, обережно вкладають його на ноші, усю увагу надаючи ушкодженій частині тіла. У траншеї, вузькому проході ноші під постраждалого можна підкласти з боку голови або ніг. При транспортуванні у холодну пору року хворого необхідно тепло вкрити. Перенесення на ношах повинна здійснюватися за умови виконання декількох правил. При русі рівною поверхнею хворих слід нести ногами вперед. Якщо хворий знаходиться у дуже тяжкому стані (непритомність, велика крововтрата і т.д.), то його потрібно нести вперед головою. Це необхідно для того, щоби людина, що йде ззаду, мала змогу бачити обличчя постраждалого, помітити погіршення стану та, припинивши транспортування, надати допомогу. Носильники не повинні йти в ногу; пересуватися потрібно неквапливо, короткими кроками, при можливості уникати нерівних поверхонь. Вищий носильник повинен нести нижній кінець ношів. При підйомі угору, сходами, хворого потрібно нести головою уперед, а при спуску - головою назад. Хворих з переламаними кістками нижніх кінцівок при підйомі краще нести вперед ногами, а при спуску - навпаки. Під час спуску та підйому ноші повинні бути завжди у горизонтальному положенні. Це легко досягається такими простими прийомами: при підйомі людина, що йде позаду, піднімає ноші до рівня своїх плечей, а при спуску це повинна зробити людина, що йде попереду. При відсутності спеціальних ношів їх можна виготовити з підручних засобів (жердини, дошки, пальта, ковдри, мішка тощо). Такі імпровізовані ноші обов’язково повинні бути міцними, спроможними втримати вагу тіла. При перенесенні на жорстких імпровізованих ношах під хворого необхідно підкласти щось м’яке (сіно, одяг, трава і т.п.). Носилкову лямку можна зробити з 2-3 ременів, шматка брезента, простирадла, рушників, товстої мотузки та ін. Носилкові лямки Перенесення хворих на великі відстані значно полегшується застосуванням лямок, які зменшують навантаження на кисті рук. Носилкова лямка - це брезентовий ремінь довжиною 3,5 м, завширшки 6,5 см, який має на одному кінці міцну металеву пряжку для з’єднання з іншим кінцем. Для перенесення ношів з лямки роблять петлю у вигляді вісімки та підганяють її під зріст носильника. Довжина петлі повинна дорівнювати відстані витягнутих у боки рук. Петлю надягають на плечі так, щоби її перехрест був на спині, а петлі, що звисають з боків, - на рівні кистей, опущених рук. У ці петлі просовують ручки ношів. Носильник, що йде попереду, береться за ручки ношів попереду лямки, а що йде позаду - позаду лямок. Перенесення на руках Першу допомогу доводиться надавати і в таких умовах, коли немає будь-яких підручних засобів або немає часу для виготовлення імпровізованих ношів. У цих випадках хворого необхідно перенести на руках. Одна людина може нести хворого на руках, на спині, на плечі. Перенесення способом "на руках попереду" та "на плечі" застосовують у випадках, якщо постраждалий дуже слабкий або непритомний. Якщо хворий у змозі триматися, то зручніше переносити його на спині. Ці способи потребують фізичної сили та застосовуються при перенесенні на невеликі відстані. На руках значно легше переносити двом носильникам. Постраждалого, що знаходиться у непритомному стані, найзручніше переносити способом "один за одним". Якщо хворий притомний та може самостійно триматися, то легше переносити його на "замці" з 3 або 4 рук. Значно полегшує перенесення на руках носилкова лямка. У ряді випадків хворий може подолати коротку відстань самотужки зі сторонньою допомогою. Супроводжуючий закидує собі на шию руку постраждалого та притримує його однією рукою, а іншою обхоплює хворого за поперек та груди. При пересуванні постраждалий вільною рукою може спиратися на палицю. При неможливості самостійного пересування постраждалого та відсутності помічників можливе транспортування волоком на брезенті та плащ-палатці. Положення постраждалого (хворого) при транспортуванні Для попередження ускладнень під час транспортування постраждалого слід перевозити у певному положенні відповідно до виду травми. Дуже часто правильне положення рятує життя пораненого та, як правило, сприяє найшвидшому одуженню. Найчастіше постраждалих транспортують у лежачому положенні з декількома варіантами, що залежить від характеру травми або захворювання. Транспортують поранених у лежачому положенні на спині, на спині із зігнутими колінами, на спині з опущеною головою та припіднятими нижніми кінцівками, на животі, на боку у фіксовано-стабілізованому положенні. У лежачому положенні на спині транспортують постраждалих з пораненням голови, пошкодженнями черепа та головного мозку, хребта та спинного мозку, переламаними кістками таза та нижніх кінцівок. У цьому ж положенні необхідно транспортувати усіх хворих, в яких травма супроводжується розвитком шоку, значною крововтратою або непритомністю, навіть короткочасною, хворих з гострими хірургічними захворюваннями та пошкодженнями органів черевної порожнини (апендицит, защемлення грижі, проривна виразка і т.д.). Постраждалих та хворих, що знаходяться у непритомності, транспортують у лежачому положенні на животі, з підкладеними під лоба та груди валиками. Таке положення необхідне для попередження асфіксії. Значну частину хворих можна транспортувати у сидячому положенні, а деяких тільки у сидячому та напівсидячому положенні. При транспортуванні у холодну пору року потрібно прийняти заходи для попередження охолодження постраждалого. Особливу увагу у цьому відношенні потребують поранені з накладеними артеріальними джгутами, постраждалі, що знаходяться у непритомному та у шоковому стані, з відмороженнями. У період транспортування необхідно проводити постійний нагляд за хворим, слідкувати за диханням, пульсом, зробити все, щоби при блювоті не виникла аспірація блювотиння у дихальні шляхи. Дуже важливо, щоби людина, що надає першу допомогу своєю поведінкою, діями, розмовами заспокоював психіку хворого, надавав впевненості у тому, що все добре закінчиться. Принципи черговості транспортування при масових травмах Масові травми виникають при землетрусах, автокатастрофах, залізничних аваріях, пожежах, вибухах. Успішне надання першої медичної допомоги у цих випадках залежить від організованості та порядку. Перш за все необхідно визначити, кому у першу чергу потрібна медична допомога. Порядок надання її повинен бути наступним: спочатку допомогу надають тим, хто задихається, потім пораненим з проникаючими пораненнями грудної та черевної порожнин, далі - пораненим зі значними кровотечами з ран, потім постраждалим, що знаходяться у непритомному стані, потім постраждалим зі значними переломами та у останню чергу - особам з невеликими пораненнями та переломами. Постраждалих розподіляють на групи за послідовністю транспортування у залежності від тяжкості пошкоджень. До групи тих, кого транспортують у першу чергу, входять: поранені з проникаючими пораненнями грудної та черевної порожнини, що знаходяться у непритомному або шоковому стані, з пораненнями черепа, поранені з внутрішніми кровотечами, ампутованими кінцівками, відкритими переломами, опіками. Група другої черги: постраждалі з закритими переломами кінцівок, поранені зі значними, але зупиненими зовнішніми кровотечами. Група третьої черги: поранені з незначними кровотечами, переломами невеликих кісток, забиттям. У кожній з цих груп дітей молодшого віку необхідно евакуювати у першу чергу та, якщо дозволяють обставини, разом з матір’ю (батьком). ІV. Закріплення. Дати відповіді на запитання. 1. Застосування засобів першої допомоги у надзвичайних ситуаціях. 2. Порядок проведення огляду й надання першої допомоги потерпілим. 3. Особливості транспортування потерпілих . V. Домашнє завдання. Підготувати повідомлення на тему: «Дія людини у надзвичайних ситуаціях».